Page 96 - 4444

ЛЕКЦІЯ 9

9.1 Людське усвідомлення об'єктивної реальності

9.2 Місце онтології у структурі філософського знання.

9.3 Історичні долі світу.

9.4 Моделі світу.

9.5 Криза онтології і її сучасні інтерпретації.

Виділяючи предметні рівні у проблемному полі філософії, як вже за-

значалося, що найважливішим виступає онтологічний. Саме тут людина ставить

питання про сутність буття (світу, космосу), проте, що лежить в його основі, про

основні форми його існування і напрямки його розвитку. Окремі науки

відповідають на ці питання лише в рамках, власного предметного поля.

Наприклад, фізик виходячи з певної концепції, може стверджувати, що світ

кінечний або, що простір і час є певними заданими "вмістилищами" реальних

об'єктів і відношень.

Філософія ставить дані проблеми у найбільш загальній, граничній формі,

виділяючи всезагальні передумови буття і досліджуючи найзагальніші

взаємовідношення між світом і людиною. Звичайно, відповіді на поставлені

питання можуть бути при цьому різними, у зв'язку з різноманітними способами

мислення. У якості основи світу можуть бути прийняті, як духовні, так і

матеріальні утворення, одна чи декілька субстанцій тощо. Загальним тут ви-

ступає підхід до постановки і вирішення проблеми на граничному онтологі-

чному рівні. Як відомо, в історико-філософській традиції онтологічна проб-

лематика розроблялась у рамках метафізики.

Термін "онтологія" походить від давньогрецьких слів "онтос" (суще) і

"логос" (знання), позначає собою знання про суще, або метафізику буття. Таке

розуміння онтології до цього часу, як вчення про граничні, фундаментальні

структури буття. Виокремлення онтології в окрему філософську дисципліну

означає, що вона, будучи основоположною частиною метафізики, не

ототожнюється з нею. Це свого роду метафізика буття, в усіх його багатома-

95