Page 84 - 4444
P. 84

Відмітною  особливістю  названої  праці  була  націленість  на  вихід  за  межі

               власне  "позитивістського"  ракурсу  розгляду  проблем  пізнання,  прагнення  ос-

               мислити  їх  у  більш  широкому  контексті  питань  філософської  гуманістики.

               Отже,  не  дивно,  що  завершальним  акордом  книжки  стало  співвіднесення  на-

               укової  картини  світу  зі  світоглядом.  Цілком  логічно  поряд  з  "червоним  пози-

               тивізмом"  починає  зводитись  на  ноги  ще  одне  філософське  дітище

               ліістдесятників" — "червоний екзистенціалізм".

                     Розглядаючи  діяльність  як  спосіб  людського  буття  й  водночас  як  спосіб

               таності  людині  об'єктивної  реальності,  українська  філософія,  залишаючись  у

               межах  матеріалізму,  надає  останньому  вельми  специфічного  звучання.  Це  -

               антропоцентричний  матеріалізм,  який  не  може  не  тяжіти  в  загально  філософ-

               ському плані до визнання взаємозахопленості сутнісних властивостей людини а

               не  лише  лінійної  залежності  ідеального  від  матеріального,  раціонального  від

               чуттєвого  і  т.ін.),  а  в  плані  соціально-філософському  до  визнання  людської

               особистості  ініціюючим  началом  будь-яких  історичних  новацій  і  починань  -

               згодом  -  категоріальної  структури  естетичної  свідомості  (А.Канарський,

               З.Іванов).

                     На  початку  60-х  років  виразно  вимальовується  чи  не  найпомітніша  риса

               антропологічної  зорієнтованості  філософії  "шістдесятників"  в  Україні:  в  цій

               філософії дедалі помітнішим ставало те, що є виразом світоглядної національної

               ментальності,  духовна  спорідненість  з  екзистенціально-кардоцентричною

               філософською спадщиною Г.Сковороди й П.Юркевича.

                     Отже,  у  вітчизняній  філософи  протягом  останнього  30-річчя  виразно  ви-

               мальовується  неоднозначна  ситуація.  Існували  фактично  дві  філософії.  Одна  -

               "офіціоз",  вираженням  якого  були  передусім  партійно-ідеологічні  настанови


               "директивних"  органів.  Інша  тенденція  -  то  була  реальна  дослідницька  діяль-
               ність, яка в багатьох своїх виявах і результатах зовсім не відповідала канонам


               офіціозу.
                     На  зламі  XX  й  XXI  століття  виникає  могутній  запит  на  індивідну  уні-


               кальність,  можливість  появи  якої  задана  нарощеннями  матеріальними  і  духо-
               вними  умовами  суспільства,  а  також  проривом  людини  в  усвідомлення  свого




                                                               83
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89