Page 82 - 4444

томізму. Представники першого з них намагаються асимілювати деякі наукові

ідеї і відкриття, зокрема християнізувати еволюційну теорію Ч.Дарвіна.

Найпоказовіша у цьому відношенні позиція католицького філософа, богослова і

вченого - палеонтолога Теяра де Шардена (І881-І955). У праці "Феномен

людини" він прагне примирити вчення Дарвіна про розвиток органічного світ}-*

з християнським єдинобожжям. У його космології ідея всезагального

становлення стала панівним мотивом. Всесвіт еволюціонує від хаотичної

невизначеності до впорядкованої структури космосу. Однак у-розумінні основ

та рушійних сил космогенезу Тейяр де Шарден залишився християнським

теологом, хоча і не ортодоксальним. Первинну основу світу у нього створює

духовно-енергетична субстанція, певний космічний "психізм", який втілює себе

у різноманітті предметних форм і структур. При цьому космічним процесом

керують не природні закони, які вивчає наука, а надкосмічний Бог, якого Тейяр

де Шарден називає точкою "Омега", ототожненою з вселенським Ісусом

Христом. "Омега" є водночас і внутрішнім імпульсом речей до розвитку і

удосконалення, і зовнішнім щодо них притягальним ідеалом або метою (Богом).

Таким чином, християнський еволюціонізм Тейяра де Шадена у принципі не

порушує догматичних основ томістської доктрини.

Представники іншого напряму у сучасному католицькому богослов'ї

прагнуть модернізувати томістську доктрину шляхом антропологізації її. Те-

ологія як вчення про бога розбавляється вченням про основи і сенс людського

життя.

Персоналіз як філософський напрям виник на межі ХІХ-ХХ ст., насамперед

у США (Е.Брайтмен) і у Франції (Е.Муньє) та ін. Його цільова світоглядна

настанова - це примирити релігію, головним чином християнський теїзм, з де-

якими західними гуманістичними цінностями. В основі персоналістського сві-
тогляду лежить переконання в субстанціональності особистісного начала як у

людині, так і бутті взагалі. Ця основоположна персоналістська аксіома насам-
перед визначила характер тлумачення суб'єктивно-об'єктивного відношення, а

разом з ним і напрям розвитку, філософські можливості персоналістської до-
ктрини. Основне питання філософії вирішується персоналістами у традиціях

81