Page 81 - 4444

перетворення такої "екзистенціальної ситуації" може бути здійснене шляхом

усунення "порушення рівноваги у взаємодії організму і середовища", тобто

тільки з допомогою операцій, які дійсно змінюють існуючі умови, а не одним

лише «ментальними» процесами.

7.4. Сучасні філософські напрями релігійної орієнтації на Заході виникли в

основному в руслі християнського релігійно - теологічного комплексу або у

безпосередньому зв'язку з ним. Концептуально стійкими та ідеологічно

впливовими у західному світі є неотомізм і персоналізм. Відродження філософії

томізму (філософії Ф.Аквінського) відбувається в кінці минулого століття.

Перед релігійними філософами постало завдання оновити томізм, що і буто

зроблено. Одним із головних принципів Ф.Аквінського - твердження про

"гармонію віри і розуму", релігії та науки - набуває в текстах сучасних його

послідовників цілком модерного звучання. Багаторічний конфлікт між

лтіїхильниками науки і релігії тлумачився як результат трагічного непорозу-

міння і як неправильне осягнення алегоричного характеру змісту «святого

жсьма». Переважне поширення неотомізм одержав у країнах католицького

віросповідання. Основні представники його Етьєн Жильсон (1884-1978), Жак

Марітен (1882-1973) - Франція, Карл Барт (1866-1968) - Швейцарія, цільові

установи неотомізму зумовили його гносеологічні, онтологічні і антропологічні

побудови. Теорія пізнання неотомістів еклектична: в ній релігійна віра і

раціональне пізнання співіснують, але не "гармоніюють" одне з одним.

Кінцевий об'єкт пізнання, як і віри, утворює Бог, епістемологія неотомізму у

кінцевому підсумку є богопізнанням. Проте повноваження релігії і юсофії, як і

науки, у розумінні Бога не рівноцінні. Право говорити про те, що таке Бог, який

він у своїй самосущій природі, надане лише вірі, тобто релігійному досвідові.

Розум же у своєму дослідженні має можливість і право судити лише про те, чим
Бог не є. Як і теорія пізнання, космологія неотомістів двоїста і ставить за мету

пристосувати арістотелівську телеологію до християнського монотеїзму.
У середині XX ст. перед томіською філософією постала проблема моде-

рнізації теоретико-догматичних засад. Можна відзначити два напрями теоре-
тичних перетворень і нововведень католицької теорії і насамперед традиційного

80