Page 83 - 4444

суб'єктивного ідеалізму. Вихідний пункт їх філософствування - людська інди-

відуальність, яка усвідомлює сама себе. Ця індивідуальність багато в чому

близька до поняття "Я" в класичному суб'єктивному ідеалізмі, проте не тотожна

йому.

7.5. Позитивні зрушення в українській філософії, що почалися в 60-ті роки

й призвели до "другого" її відродження, значною мірою були ініційовані

діяльністю визначного філософа Павла Копніна (1922-1971), що в 1958 р.

приїхав з Москви до Києва й очолив одну з найбільших філософських кафедр

столиці України (кафедру філософії Політехнічного інституту). Багато в чому

українська філософія доби "другого відродження" завдячує проникливому

розуму, винятковій передбачливості та організаторському таланту саме

П.Копніна. Проте не мало залежало і від тих, кого треба було "організовувати",

хто був готовий для сприйняття нових ідей. Таких немало налічувалося серед

філософської молоді, яку не влаштовував вульгарний натурфілософський

онтологізм і не менш вульгарний соціологізм.

Завдяки Копніну починає зміщуватися головний акцент філософствування

- з того, що не залежить від людини і людства, на те, що основується людиною в

процесі її пізнавальної діяльності, й ширше - на світоглядне осмислення світу. В

результаті акцент філософських міркувань переносився з невблаганних

"об'єктивних законів" розвитку всього і вся на пізнавальні й світоглядні

можливості суб'єкта, на пізнавальні та цілісні регулятиви людської життєдія-

льності.

Напрям наукових пошуків Копніна виявився дотичним до популярного тоді

на Заході неопозитивізму, тим-то філософи жартома між собою називали

спрямування досліджень Капніна та його учнів "червоним позитивізмом". У

інституті філософії, він заснував відділ логіки наукового дослідження.
Створився авторський колектив, Копнін видав книгу "Логіка наукового до-

слідження" (1965), що стала своєрідним маніфестом філософської групи, відомої
згодом в Україні та світі (книга перекладалась за кордоном кількома мовами) як

Київська філософська школа.

82