Page 78 - 4444

мистецтво тлумачення текстів, і в цьому розумінні вона має глибокі корені. Ще

у філософії Стародавньої Греції герменевтика виникає як мистецтво розуміння,

тлумачення, багатозначних символів та ін. Неоплатоніки розглядали

герменевтику як мистецтво інтерпретації стародавніх поетів, а християнські

письменники - як мистецтво інтерпретації Біблії.

Засновником герменевтики Нового часу вважається Фрідріх Шлейєрмахер

(1768-1834), німецький богослов-філософ. Він розумів герменевтику як вчення

про способи проникнення в індивідуальний духовний світ апостолів - ізторів

євангельських текстів (насамперед як мистецтво розуміння чужої ін-

дивідуальності ).

Пізніше на основі цієї тези склалось більш широке поняття герменевтиці як

методу, який стосується всіх наук про дух і претендує на реконструю- ьання

внутрішнього психічного світу творчої особи, яка жила і діяла в далеку ніл нас

історичну добу. Можливість трансформації герменевтики в філосо- фію

закладена феноменологією. У супротив класичній гносеології з її суб'єкт

об'єктною дихотомією, Гуссерль показав, що свідомість предмета і предмет

свідомості невіддільні один від одного.

Первинною реальністю в феноменології виступає не "свідомість", не

"мислення", не "дух" з одного боку, і не "природа" або "матерія" з другого соку,

а "життєвий світ" із самого початку підданий суб'єкт об'єктному членуванню.

Свідомість постає в феноменології як поле значень або смислів - тим самим

відкривається можливість інтерпретацій, а значить герменевтиці. Однак

герменевтика в рамках вчення Гуссерля - неможлива, так як інтерпре- Ьція в

нього вторинна по відношенню до рефлексії. На його думку для тлумачення

власного змісту свідомість потребує лише звернення на саму себе.

У Хайдеггера герменевтика виступає як радикалізація трансцендентально:
феноменології Гуссерля. Завданням радикалізації трансцендентальної

феноменології є сприяння постановці питання в онтологічному аспекті, тебто
запитувати не про умови мислимого сущого, а про умови його буття.

Реальність на яку спрямоване пізнавальне зусилля суб'єкта, є завжди
проінтерпретована, тобто певним способом засвоєна реальність. Ці наслідки із

77