Page 78 - 4444
P. 78

мистецтво тлумачення текстів, і в цьому розумінні вона має глибокі корені. Ще

               у філософії Стародавньої Греції герменевтика виникає як мистецтво розуміння,

               тлумачення,  багатозначних  символів  та  ін.  Неоплатоніки  розглядали

               герменевтику  як  мистецтво  інтерпретації  стародавніх  поетів,  а  християнські

               письменники - як мистецтво інтерпретації Біблії.

                     Засновником герменевтики Нового часу вважається Фрідріх Шлейєрмахер

               (1768-1834), німецький богослов-філософ. Він розумів герменевтику як вчення

               про  способи  проникнення  в  індивідуальний  духовний  світ  апостолів  -  ізторів

               євангельських  текстів  (насамперед  як  мистецтво  розуміння  чужої  ін-

               дивідуальності ).

                     Пізніше на основі цієї тези склалось більш широке поняття герменевтиці як

               методу,  який  стосується  всіх  наук  про  дух  і  претендує  на  реконструю-  ьання

               внутрішнього психічного світу творчої особи, яка жила і діяла в далеку ніл нас

               історичну  добу.  Можливість  трансформації  герменевтики  в  філосо-  фію

               закладена  феноменологією.  У  супротив  класичній  гносеології  з  її  суб'єкт

               об'єктною  дихотомією,  Гуссерль  показав,  що  свідомість  предмета  і  предмет

               свідомості невіддільні один від одного.

                     Первинною  реальністю  в  феноменології  виступає  не  "свідомість",  не

               "мислення", не "дух" з одного боку, і не "природа" або "матерія" з другого соку,

               а  "життєвий  світ"  із  самого  початку  підданий  суб'єкт  об'єктному  членуванню.

               Свідомість  постає  в  феноменології  як  поле  значень  або  смислів  -  тим  самим

               відкривається  можливість  інтерпретацій,  а  значить  герменевтиці.  Однак

               герменевтика  в  рамках  вчення  Гуссерля  -  неможлива,  так  як  інтерпре-  Ьція  в

               нього  вторинна  по  відношенню  до  рефлексії.  На  його  думку  для  тлумачення

               власного змісту свідомість потребує лише звернення на саму себе.


                     У Хайдеггера герменевтика виступає як радикалізація трансцендентально:
               феноменології         Гуссерля.      Завданням        радикалізації       трансцендентальної


               феноменології  є  сприяння  постановці  питання  в  онтологічному  аспекті,  тебто
               запитувати не про умови мислимого сущого, а про умови його буття.


                     Реальність  на  яку  спрямоване  пізнавальне  зусилля  суб'єкта,  є  завжди
               проінтерпретована, тобто певним способом засвоєна реальність. Ці наслідки із




                                                               77
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83