Page 77 - 4444
P. 77

домаганнями  на  розробку  і  законне  використання  загальнофілософської

               методології; 2) "антисаєнтизм", який спрямовано не тільки проти абсолютизації

               домагань науки на домінуючу роль в системі людських знань, а й проти оцінки

               науки як норми, парадигми, побудови філософії і водночас проти раціональної

               "метафізики" як законодавця наукового знання і знання взагалі.

                     Ключовим методом реалізації цих цілей є метод деконструкції, аналогічний

               методові філософської терапії у Вітгенштейна. Цей метод призначений для того,

               щоб виявити безпідставність тієї парадигми дослідження і розуміння мови, яка

               склалася  ще  за  часів  античності  і  відповідно  до  якої  на  грунті  помилкового

               розуміння  співвідношення  усної  мови  та  письмових  текстів,  письма,  склалась

               "метафізика". Для останньої є характерними логоцентризм і уявлення не тільки

               про  об'єктивність  наукового  знання,  а  й  про  знання  взагалі.  Цей  метод

               грунтується на такій моделі розуміння мови, теорії знаків і "метафізики", згідно

               з  якою  історично  в  стихійному  розвитку  мови  на  основі  так  званого

               фоноцентризму (а потім і паралельно з ним) ще за часів античності сформувався

               цілий  ряд  інших  центризмів:  логоцентризм,  егоцентризм,  етноцентризм.

               Фоноцентризм  -  це  визначення  провідної  ролі  голосу,  мови  щодо  письмового

               слова,  письма.  У  структурі  традиційної  метафізики  це  зумовило  таку  мовно-

               категоріальну  сітку  взаємовиключаючих  і  водночас  взаємодоповнюючих

               протилежностей, опозицій, корені яких розкриваються у семіології  - науці про

               мовні  знаки.  До  таких  позицій  відносяться  "розумоосягнення-чуттєве",

               "розумове-природне",               ""внутрішньо-зовнішнє",               "тотожнє-відмінне",

               "присутність-відсутність", "голос-письмо" тощо.

                     Підсумовуючи  характеристику  поглядів  представників  пост-модернізму,

               слід  підкреслити,  що  адекватне  прочитання,  зрозуміння  даного  напрямку  "в


               одному  ключі"  (чи  то  тільки  в  позитивному  чи  то  тільки  негативному)  немо-
               жливе. Відмова від розуму, теоретичної філософії є своєрідним виразом кризи


               нашої  епохи  і  кризових  явищ  у  самій  філософії.  Не  можуть  сліпі  бути  по-
               водарями сліпих у лабіринті суперечностей сучасного світу.


                     7.3  Філософська  герменевтика  -  одна  із  найважливіших  течій  у  західній
               філософії XX ст. У  найбільш загальному  вигляді герменевтику  визначають як




                                                               76
   72   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82