Page 77 - 4444
        P. 77
     домаганнями  на  розробку  і  законне  використання  загальнофілософської
               методології; 2) "антисаєнтизм", який спрямовано не тільки проти абсолютизації
               домагань науки на домінуючу роль в системі людських знань, а й проти оцінки
               науки як норми, парадигми, побудови філософії і водночас проти раціональної
               "метафізики" як законодавця наукового знання і знання взагалі.
                     Ключовим методом реалізації цих цілей є метод деконструкції, аналогічний
               методові філософської терапії у Вітгенштейна. Цей метод призначений для того,
               щоб виявити безпідставність тієї парадигми дослідження і розуміння мови, яка
               склалася  ще  за  часів  античності  і  відповідно  до  якої  на  грунті  помилкового
               розуміння  співвідношення  усної  мови  та  письмових  текстів,  письма,  склалась
               "метафізика". Для останньої є характерними логоцентризм і уявлення не тільки
               про  об'єктивність  наукового  знання,  а  й  про  знання  взагалі.  Цей  метод
               грунтується на такій моделі розуміння мови, теорії знаків і "метафізики", згідно
               з  якою  історично  в  стихійному  розвитку  мови  на  основі  так  званого
               фоноцентризму (а потім і паралельно з ним) ще за часів античності сформувався
               цілий  ряд  інших  центризмів:  логоцентризм,  егоцентризм,  етноцентризм.
               Фоноцентризм  -  це  визначення  провідної  ролі  голосу,  мови  щодо  письмового
               слова,  письма.  У  структурі  традиційної  метафізики  це  зумовило  таку  мовно-
               категоріальну  сітку  взаємовиключаючих  і  водночас  взаємодоповнюючих
               протилежностей, опозицій, корені яких розкриваються у семіології  - науці про
               мовні  знаки.  До  таких  позицій  відносяться  "розумоосягнення-чуттєве",
               "розумове-природне",               ""внутрішньо-зовнішнє",               "тотожнє-відмінне",
               "присутність-відсутність", "голос-письмо" тощо.
                     Підсумовуючи  характеристику  поглядів  представників  пост-модернізму,
               слід  підкреслити,  що  адекватне  прочитання,  зрозуміння  даного  напрямку  "в
               одному  ключі"  (чи  то  тільки  в  позитивному  чи  то  тільки  негативному)  немо-
               жливе. Відмова від розуму, теоретичної філософії є своєрідним виразом кризи
               нашої  епохи  і  кризових  явищ  у  самій  філософії.  Не  можуть  сліпі  бути  по-
               водарями сліпих у лабіринті суперечностей сучасного світу.
                     7.3  Філософська  герменевтика  -  одна  із  найважливіших  течій  у  західній
               філософії XX ст. У  найбільш загальному  вигляді герменевтику  визначають як
                                                               76
     	
