Page 76 - 4444

Засновує "філософію життя" Артур Шопенгауер, котрий вважає, що розум

в житті людини і в світі в цілому відіграє скромну, суто технічну роль. Основні

життєвоважливі процеси відбуваються без участі інтелекту. Життєвий світ

людини є нерозумним, хаотичним і єдине, що якось упорядковує його - це

"світова воля", а зовсім не розум. Шопенгауер лише висунув основні ідеї нової

філософії, а всебічне розгортання вона отримує в творчості Фрідріха Ніцше.

У філософській творчості Ніцше поєднуються дві основні тенденції. З

одного боку, Ніцше - прямий ідейний нащадок західної філософської класичної

тенденції - античної філософії, філософії Нового часу. З другого боку, Ніцше є

виразником ірраціоналістичної тенденції європейської культури. Злиття цих

двох тенденцій багато в чому обумовило багатоплановість і суперечливість як

самої творчості Ніцше, так і його наступного впливу.

На місце пояснення "філософія життя" ставить "герменевтику", тобто те чи

інше тлумачення, інтерпретацію світу, яка взагалі-то може бути довільною. На

підставі того, що "філософи життя" рішуче заперечували панраціоналізм

Просвітництва, їхня позиція отримала назву "бунт проти розуму".

7.2 На початку 90-х років XX ст, у західній філософії дають себе відчутно

знати спроби сформулювати якісно новий підхід до визначення природи

філософії та ролі її в житті суспільства. Корені цих спроб криються в супере-

чностях таких філософських шкіл та напрямів, як філософський структуралізм,

неопозитивізм. Однобічність цих типів філософії як це показано в попередніх

лекціях, полягає в абсолютизації "структур" і орієнтації головним чином на

науку при спробах відповісти на запитання: "Так чим же насправді є філософія?

Якою вона повинна бути?".

Різновидами постмодернізму є постекзистемціалізм пізнього Хайдеггера;

пост - позитивізм Фейєрабенда, постструктуралізм Дерріда і Делеза. Головними
представниками постмодернізму є французькі філософи Ж.Дерріда і Ж.Ліотар.

Постмодернізм зв'язаний з поглядами "пізнього" Л.Вітгенштейна. Точками
стикання і перетину їх філософських програм є: 1) заперечення "метафізики" як

синоніма теоретичної філософії із своєю самостійною раціональною системою
категорій, з належною їй системою раціонального світогляду і відповідними

75