Page 68 - 4444

ЛЕКЦІЯ 6

6.1 Гуманістичні тенденції розвитку сучасної філософії

6.2 Антропологічна філософія.

6.3 Особливості феноменологічної методології.

6.4 Проблема людини в екзистенціалізмі.

6.5 Екзистенціальні тенденції Київської філософської школи.

6.1 Суть антропологічного підходу у філософії зводиться до спроби ви-

значення основи і сфери "власне людського" буття, людської індивідуальності,

суб'єктивно-творчих можливостей людини, зробити її мірою всіх речей і через

неї пояснити як її власну природу, так і сенс і призначення оточуючого світу.

Антропологічний принцип виражається у спробах визначити основи і сфери

людської особистості та суб'єктивності. Антропологічні напрями філософії

виступали проти класичного раціоналізму ХУІІ-ХУІІІ ст. та саєнти- стських

напрямів у західній філософії ХІХ-ХХ ст. Вони не лише спробували

протиставити абсолютизації претензій розуму на вирішення філософських

проблем нераціональної детермінанти самовизначення людини - "вітальні"

параметри і властивості її, а і нераціональні форми осягнення людиною світу і

самої себе (емоції, інтуїція тощо), айв багатьох випадках вдалися до про-

тилежної абсолютизації: "абсолютизації також вітальних" вимірів і не раціо-

нальних форм осягнення людини. Наслідком цього був ірраціоналізм, який тією

або іншою мірою характерний для цих напрямків.

Ірраціоналістична абсолютизація найяскравіше виявилася у філософії

життя. У Німеччині її представляли Фрідріх Ніцше (1844-1900), Вільгельм

Дільтей (1833-1911), у Франції - Анрі Бергсон (1859-1941). У категорії "життя",

на думку Ніцше виражається воля до акумуляції сили; Дільтея - факти волі,

спонукань та чуттів людини; Бергсона - космічна сила - "життєвий порив".

Бергсон був схильний "впроваджувати" у світ елементи духовного досвіду,

які його більше всього цікавили, якась напівінстинктивна свідомість, яка стоїть

на межі з "безсвідомим духом". Але головне в його концепції - лрагнення

67