Page 70 - 4444
P. 70

Основний  метод  "виявлення"  сутності  й  структури  свідомості  є  метод

               «безпосереднього входження» в потік свідомості, інтуїтивного безпосереднього,

               але  одночасно  умоспоглядального  "вбачання  сутності".  Феноменологічний

               метод є метод безпосереднього "злиття" з потоком свідомості.

                     Отже,  феноменологія  виявилась  «теорією  пізнання»  нового  типу.  Вона

               робить  своїм  предметом  особливий  факт,  особливий  стан  свідомості  -  потік

               феноменів.  Феномени  мають  таку  структуру:  мовна  оболочка;  психічні  пе-

               реживання;  "смисл"  і  "значення"  вираження  та  пізнавального  переживання;

               передбачуваний через значення "предмет".

                     Звільнення  свідомості  від  емпіричного  змісту  здійснюється  з  допомогою

               «редукції»  і  найважливішою  особливістю  такої  споглядаючої  свідомості  є

               "інтенціональність", тобто спрямованість свідомості на що-небудь.

                     Феноменологічний  метод  Гуссерля  мав  значний  вплив  на  екзистенціалі-

               стську  методологію  застосування  філософських  категорій.  Феноменологічний

               метод  описування  свідомості  екзістенціалісти  використали  таким  чином,  що  з

               допомогою його вони описали не стільки свідомість, що пізнає, скільки повся-

               кденну  свідомість,  яка  перебуває  в  стані  страждання,  емоціональної  наванта-

               женості  і  навіть  перевантаженості  негативними  почуттями.  Основні  форми

               емоційного  стану  повсякденної  свідомості  -  це  турбота,  провина,  страх,  відпо

               відальність, страх смерті тощо. Саме через них людина виходить на структуру

               реальності.

                     Хайдеггер  вважає,  що  розуміння  справжньої  структури  буття  як  певної

               єдності його часових характеристик (минулого, нинішнього і майбутнього) лає

               людині  можливість  відрізняти  справжнє  буття  від  несправжнього.  Людина  є

               істотою  кінечною  в  часі,  смертною.  Тому  в  залежності  від  того,  яка  ха-


               рактеристика  часу  висувається  на  передній  план  (майбутнє  чи  нинішнє),
               людське буття буде справжнім або несправжнім. Якщо людина акцентує увагу


               на  нинішньому  часі,  в  якому  над  нею  панують  речі  і  знеособлені  соціальні
               структури, то її буття є несправжнім буттям; коли ж людина усвідомлює свою


               конечність  і  приходить  до  свободи,,  .тоді  її  буття  є  справжнім.  Хайдеггер
               намагається  наголосити  на  унікальності,  самобутності  кожної  людини,  яка




                                                               69
   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75