Page 70 - 4444
        P. 70
     Основний  метод  "виявлення"  сутності  й  структури  свідомості  є  метод
               «безпосереднього входження» в потік свідомості, інтуїтивного безпосереднього,
               але  одночасно  умоспоглядального  "вбачання  сутності".  Феноменологічний
               метод є метод безпосереднього "злиття" з потоком свідомості.
                     Отже,  феноменологія  виявилась  «теорією  пізнання»  нового  типу.  Вона
               робить  своїм  предметом  особливий  факт,  особливий  стан  свідомості  -  потік
               феноменів.  Феномени  мають  таку  структуру:  мовна  оболочка;  психічні  пе-
               реживання;  "смисл"  і  "значення"  вираження  та  пізнавального  переживання;
               передбачуваний через значення "предмет".
                     Звільнення  свідомості  від  емпіричного  змісту  здійснюється  з  допомогою
               «редукції»  і  найважливішою  особливістю  такої  споглядаючої  свідомості  є
               "інтенціональність", тобто спрямованість свідомості на що-небудь.
                     Феноменологічний  метод  Гуссерля  мав  значний  вплив  на  екзистенціалі-
               стську  методологію  застосування  філософських  категорій.  Феноменологічний
               метод  описування  свідомості  екзістенціалісти  використали  таким  чином,  що  з
               допомогою його вони описали не стільки свідомість, що пізнає, скільки повся-
               кденну  свідомість,  яка  перебуває  в  стані  страждання,  емоціональної  наванта-
               женості  і  навіть  перевантаженості  негативними  почуттями.  Основні  форми
               емоційного  стану  повсякденної  свідомості  -  це  турбота,  провина,  страх,  відпо
               відальність, страх смерті тощо. Саме через них людина виходить на структуру
               реальності.
                     Хайдеггер  вважає,  що  розуміння  справжньої  структури  буття  як  певної
               єдності його часових характеристик (минулого, нинішнього і майбутнього) лає
               людині  можливість  відрізняти  справжнє  буття  від  несправжнього.  Людина  є
               істотою  кінечною  в  часі,  смертною.  Тому  в  залежності  від  того,  яка  ха-
               рактеристика  часу  висувається  на  передній  план  (майбутнє  чи  нинішнє),
               людське буття буде справжнім або несправжнім. Якщо людина акцентує увагу
               на  нинішньому  часі,  в  якому  над  нею  панують  речі  і  знеособлені  соціальні
               структури, то її буття є несправжнім буттям; коли ж людина усвідомлює свою
               конечність  і  приходить  до  свободи,,  .тоді  її  буття  є  справжнім.  Хайдеггер
               намагається  наголосити  на  унікальності,  самобутності  кожної  людини,  яка
                                                               69
     	
