Page 59 - 4444

Вона націлювалась на осягнення "внутрішньої природи речей", на пошуки

"перших і кінцевих причин", смислу життя і тому подібних характеристик, які

не підлягають безпосередньому спостереженню; саме тому попередня філософія

є химерою, невиразною, нереальною. Завдання полягає в тому, щоб створити

нову, "позитивну" філософію, яка б займалась такими питаннями, котрі можна

перевірити фактично, за допомогою спостережень. До пережитків "метафізики"

Конт відносив також претензії науки і філософії на пізнання причин і сутності

тих явищ, які пізнаються, так як начебто в процесі пізнання законними будуть

лише відповіді на запитання "чому", внаслідок яких причини мають місце

явища.

У другій половині XIX ст. розпочинається етап так званого "другого по-

зитивізму". Його засновники Е.Мах (1838-1916). Р.Авенаріус (1843-1896) та їхні

послідовники на основі ідеї першої історичної форми позитивізму про

нейтральність "позитивної"" філософії стосовно ідеалізму і матеріалізму за-

пропонували своєрідну модель реалізації її. В основу пояснення світу вони,

поклали досвід, який фактично зводили до відчуттів і розглядали їх як нейт-

ральні щодо ідеалізму та матеріалізму елементи досвіду.

На початку XX ст. виникає і набуває поширення новий варіант позити-

вістської філософії - "третій позитивізм", або "неопозитивізм". Неопозитивізм

розвивається у руслі головного Ідейно-теоретичного спрямування перших двох

етапів позитивізму. На перших порах розвитку неопозитивізму (20- ті - поч. 30-х

років) головна увага зосереджується на розробці такої методики, за допомогою

якої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від

безсмислових. Така методика - "верифікація" - була розроблена головним чином

у рамках Віденського гуртка. Суть принципу верифікації полягає в тому, що

кожне твердження необхідно співставити з фактами. Якщо при цьому виявиться
принципова неможливість зіставлення якогось твердження з фактичними

даними, то воно вважається позбавленим смислу "псевдотвердженням" і від
нього потрібно звільнитися. Однак при застосуванні верифікації виявилась:

практична неможливість зіставити твердження з фактами. Адже, як зазначав
засновник Віденського гуртка М.Шлік (1882- 1936), події, про які ми твердимо,

58