Page 37 - 4444
P. 37

лійським. У цей час гуманістів цікавлять суспільно  - політична проблематика,

               питання етики й естетики. У другому періоді (з другої половини 16 - до пол. 17

               ст.)  ідеї  у  переплетінні  з  реформаційними,  а  також  з  ідеями  візантійського

               Відродження;  активно  формується  історична  самосвідомість  українського

               народу,  розвивається  ідеал  гуманістичного  патріотизму.  Третій  період  -  друга

               третина 17-початок 18 ст. Протягом цього періоду розробляється весь комплекс

               гуманістичних  ідей  у  значно  меншому  переплетінні  з  реформаційними.  В

               усякому разі, офіційно останні відкидалися.

                     Що ж спричинило поширення ідей гуманізму в Україні у першій половині

               16  ст.?  Передусім,  соціально-економічний  прогрес,  що  розпочався  на

               українських  землях  наприкінці  15  ст.  і  був  зумовлений  вступом  феодалізму  у

               фазу  розвитку  простого  товарного  виробництва.  Зачинателями  гуманістичної

               культури  б  Україні  й  найвизначнішими  гуманістами  15-16  ст.  були  Юрій

               Дрогобич, Павло Русин, Лукаш, Станіслав Оріховський та  ін. Майже всі  вони

               після здобуття вищої  освіти в  західноєвропейських навчальних закладах діяли

               на українській території в так званому Руському воєводстві Польщі.

                     Ренесансна культура в своєму західноєвропейському варіанті розвивалася

               ранніми українськими гуманістами з кінця 15 ст. в межах елітарної течії з ха-

               рактерною  для  неї  витонченою  інтелектуліазованістю,  переважно  наднаціо-

               нальним  і  позавіросповідним  характером,  будучи  адекватною  формою  відо-

               браження  спрямованої  на  секуляризацію  суспільної  свідомості  світської  фео-

               дальної верхівки.

                     Середньовічні  принципи  філософствування  починають  зазнавати  значної

               деформації  в  16  ст.  у  зв'язку  з  переорієнтацією  філософської  думки  від

               богопізнання  до  пізнання  людини  та  її  самоцінності.  Ренесансне  бачення


               людини  в  контексті  інших  гуманістичних  ідей  поступово  стало  надбанням  і
               української  думки.  Українські  гуманісти  епохи  Відродження  стояли  на  точці


               зору креаціонізму, але не всі вважали, що людина створена Богом і "по Божому
               образу".  Деякі  визначали  людину  як  "досконалий  витвір  природи".


               Розмірковуючи  над  визначенням  місця  людини  в  світі,  українські  мислителі,






                                                               36
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42