Page 35 - 4444
P. 35
В онтології Кирило виходить з фундаментального протиставлений світу
небесного й земного, видимого і невидимого, що становлять суть
християнського дуалізму взагалі. Значну увагу він приділяє аналізові
протилежності "внутрішнього" і "зовнішнього": як ці антитези співвідносяться -
церковне й світське, християнське І поганське. Зрештою зовнішнім є темрява, а
внутрішнім —світло.
Ця особливість в розумінні світу визначає й підхід Туровського до
центральної проблеми філософії Київської Русі - проблеми людини. І це цілком
закономірно, оскільки в природі людини поєднані обидві сторони християнської
картини світу.
Пам'ятники культури періоду Київської Русі відображають переважно два
рівні суперечностей давньоруського суспільства: боротьбу трудящих проти
соціального гноблення та міжусобні суперечки в стані панівного класу
суспільства. Основне спрямування теоретичних концепцій, що виникають у
зв'язку з осмисленням цих концепцій, визначається прагненням до їх
пом'якшення, до гармонізації суспільного життя. Ця теорія соціального при-
мирення апелює передусім до сфери моралі. Виховання кожної людини від-
повідно до принципів любові, милосердя і терпіння і приведе до мирного і
дружнього соціального житгя. Охарактеризований тип філософствування
:тановить зміст філософії в українській культурі і охоплює час з кінця 10 ст. до
середини 15 ст. Як вважають дослідники, остаточним кінцем історії куль- тури в
цілому і філософської, зокрема, княжої доби слід вважати 1470 р., копи було
скасовано Київське удільне князівство.
3.3 Філософія Відродження (15-16 ст.) — це посередницька ланка між
:етедньовічною схоластикою і науково-філософським мисленням Нового часу. В
сфері культури доба Ренесансу утверджує новий тип духовності, орієн- Іований
на людину. Філософське мислення цього періоду – антропоцентричне. Гуманізм
і різнобічність особи. З антропоцентризмом пов'язаний культ краси. В цю епоху
живопис стає головним видом мистецтва (Боттичеллі, Леонардо да Вінчі,
Рафаель - у їх творчості світосприйняття Ренесансу набуває шйвищого
вираження).
34