Page 241 - 4444
P. 241

бог, не абсолютна ідея, а внутрішні чинники (суперечність між продуктивними

               силами  і  виробничими  відносинами),  підкреслював  К.Маркс,  спонукають

               суспільство до розвитку.

                     З самого початку концепція матеріалістичного розуміння історії викликала

               неоднозначне  ставлення.  Одні  вчені  захоплювались  її  логікою  і  витонченою

               однозначністю, Інші категорично не приймали як таку, що схематизує історич-

               ний  процес.  Своєрідне  ставлення  до  матеріалістичного  розуміння  історії  фор-

               мується у наш час. Цілковите захоплення одних і заперечний пафос  інших те-

               оретиків  поступається  місцем  тверезому,  науковому  аналізу  марксистської

               концепції. Це дає можливість виявити як її надбання, так і суттєві хиби, визна-

               чити її місце в системі еволюції наукових поглядів на історію, евристичні мо-

               жливості щодо її пояснення. Однією з останніх спроб теоретичного переосми-

               слення  марксистської  концепції  історії  є  теорія  соціальної  еволюції  відомого

               німецького  філософа  Ю.Хабермаса.  Його  еволюціоністська  концепція  спрямо-

               вана проти основи основ марксизму - вчення про класову боротьбу як головного

               джерела суспільного розвитку. Вчений намагається довести, що не революція, а

               еволюція  відбиває  неухильний  поступ  людства  сходинками  прогресу.  Він

               робить  спробу  переконати  громадськість,  особливо  політичних  діячів,  що

               стабілізацію  соціальної  системи,  розв'язання  різноманітних  проблем  можна

               здійснити  шляхом  вільної  політичної  дискусії,  а  не  класового  протистояння  і

               конфронтації.

                     Відомо,  що  коріння  теорії  соціальної  еволюції  Ю.Хабермаса  міститься  у

               вченні  про  мовні  ігри  Л.Вітгенштейна.  прагмації  М.Хомського,  теорії

               інтерсуб'єктивності Е.Гуссерля, психоаналізу З.Фрейда і особливо - в історизмі і

               герменевтиці  В.Дільтея.  Ю.Хабермас  захоплювався  В.Ділтеєм,  цінував  його


               історичну  концепцію,  хоч,  звичайно,  розвинув  її  відповідно  до  соціально-
               наукового досвіду XX ст.


                     Цікаву  історичну  концепцію  створив  відомий  французький  філософ
               Раймон  Арон  (1905-1983).  Вихідним  пунктом  концепції  Р.Арона  є  категорія


               розуміння. Дані  про минуле є завжди дискретними  і неоднозначними, тому  їх
               історичні реконструкції, що поновлюють давнішні зв'язки потребують солідних




                                                              240
   236   237   238   239   240   241   242   243   244   245   246