Page 239 - 4444
P. 239

вигляді відносно самостійних і разом поєднаних між собою явищ: історії подій,

               історії повсякденності (еволюції виробництва, побуту, способу життя) І історії

               еволюції  людського  духу.  Соціальна  історія  постала  реальною  історією

               життєдіяльності  конкретних  членів  суспільства,  їхнього  способу  мислення,  а

               також стосунків і конфліктів.

                     Людські  долі  в  контексті  змінного  часу;  людські  долі  в  системі  змінних

               соціальних  структур  і  культури;  людські  долі  в  перипетіях  ідей,  поглядів,  пе-

               реконань; внутрішня причетність людини до всіх подій, до всякої долі і життя -

               ось, що  врешті-решт стало  і стає предметом  історіософії як науки, предметом

               історичного  мислення,  що  входить  в  контекст  соціально-філософського

               освоєння дійсності, як її безпосередня складова й принцип. Але не всі вчені із

               захопленням  приймають  і  поділяють  ідеї  історичного  мислення  в  філософії.

               Багато хто скептично оцінює евристичні можливості історизму. Більше того, в

               філософії сформувалася школа особливого світосприйняття - неопозитивізм, яка

               не  лише  висловлює  сумніви,  а  й  відверто  заперечує  принцип  історизму,

               пропонує  якщо  не  вилучити  його  з  філософії,  то,  принаймі,  обмежити  роль  І

               межі  застосування.  Ці  погляди  репрезентують  такі  відомі  теоретики,  як

               Р.Карнап  (1891-1970),  Б.Рассел  (1872-1970),  К.Поппер  (н.  1920).  Розглянемо

               їхню  "антиісторичну"  аргументацію  за  творами  британського  філософа  і

               соціолога К.Поппера.

                     К.Поппер,  як  відомо,  намагався  відокремити  наукове  знання  від  ненау-

               кового. Він є автором концепції історизму, що заперечує детермінізм в історії й

               доводить  принципову  неможливість  наукового  знання  в  історії  і  суспільних

               науках.  Хід  історії,  вважає  К.Поппер,  залежить  від  росту  наукового  знання.

               Оскільки  він  є  спонтанним  явищем  і  його  неможливо  спрогнозувати,  то  не


               можна  передбачити  майбутнє.  Тому  будь-які  твердження  про  майбутнє  є
               безпідставними пророцтвами, з яких вилучено будь-який об'єктивний зміст.


                     Тенденції,  що  існують  у  суспільстві,  вважає  К.Поппер,  не  є  законами.
               Навіть тисячолітнє існування нічого не доводить. Тенденція може змінюватися


               за  декілька  десятків  років.  На  неї  не  можна  спиратися  і  тим  більше  робити






                                                              238
   234   235   236   237   238   239   240   241   242   243   244