Page 244 - 4444

його, інакше кажучи, - за наявності об'єктивних даних. Існує відмінність між

теоретичним та емпіричним знанням, а це дає змогу використовувати її як

критерій класифікації методів прогнозування.

У прогнозуванні (як у науковому пізнанні) велику роль відіграє інтуїція,

під якою розуміється спроможність вгадувати ціле до того, як будуть отримані

всі частини цього цілого; здатність охоплювати в уяві найтиповіше, що є

істотним ще до одержання результатів дослідження його.

Найпростіший метод прогнозування - екстраполяція; вона грунтується на

інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тенденція розвитку, будуть

постійними протягом прогнозованого періоду. Аналізуючи метод екстраполяції,

слід врахувати, що екстраполяція відображає стабільність і повторюваність

явищ та процесів, елементи її присутні у всіх інших методах прогнозування. Той

факт, що певна частина дослідників переоцінює роль і значення методу

екстраполяції, пояснюється притаманною емпіричному позитивізму

гіпертрофією індукції як методу пізнання. Хіншим прогностичний висновок

буде лише тоді, коли метод екстраполяції як інструмент прогностики непра-

вильно застосовується, тобто коли відсутні інтуїтивна і логічна оцінки розміру

часового інтервалу, в якому діє тенденція.

Методи моделювання та аналогії. Основу їх становлять емпіричне і те-

оретичне знання. Відносини аналогії (уподібнення) між моделлю та оригіналом

встановлюється за допомогою гіпотези, що має ту чи іншу міру вірогідності.

Модельні методи прогнозування характеризуються різноманітністю форм.

Можна виділити два основних методи моделювання соціальних процесів:

моделювальний дослід (заснований на аналізі дослідження розвитку обмеженої

соціальної системи); інформаційне (комп'ютерне) моделювання.

Історична аналогія має обмежену пристосованість до соціального пере-
дбачення. І це зрозуміло, адже майбутньому супутні історичні умови.

Логічні методи прогнозування є надзвичайно різноманітними. Має сенс
виділення двох основних методів моделювання соціальних процесів:

"визначення теоретично можливих меж" розвитку якісно визначених систем;
сценарії (системні уявлення) можливого майбутнього.

243