Page 21 - 4444
P. 21

лише  філософія.  Становлення  філософії,  її  предметне  і  методологічне

               самовизначення  відбувалися  лише  в  Індії,  Китаї  і  Греції  (у  період,  який

               визначається як «осьовий час» з епіцентром у середині 1 тисячоліття до н.е.).

                     2.2 Отже, у трьох осередках стародавньої цивілізації (Індії Китаї і Греції)

               майже  одночасно  виникає  філософія.  У  розвитку  філософської  думки  давньої

               Індії  дослідниками  виділяються  такі  періоди:  Ведичний  (Упанішади),

               Післяведичний (Емпіричний), Філософських Сутр (Афоризми, Висловлювання).

                     Першим  пам'ятником  міфологічно-філософської  думки  стародавньої  Індії

               були "Веди" (знання). Веди в основному складаються із гімнів богам. Чимало є в

               них  і  космічних  гімнів,  в  яких  робляться  спроби  осмислити  проблеми

               походження  світу,  його  витоків.  У  цілому  вони  відображають  стадії  розвитку

               первісного суспільства на рівні примітивно-міфологічного пояснення дійсності

               (наївно-реалістичний світогляд).

                     Найбільш  чітко  філософський  аспект  Вед  виражений  в  "Упанішадах"

               (утаємничене  вчення),  в яких філософська думка  превалює над міфологічною.

               Це  вищий  рівень  філософської  думки,  де  філософія  виокремлюється  від

               міфології і релігії. У філософських ідеях упанішад головна увага спрямована на

               проблему  субстанції  буття,  яка  вирішується  як  з  матеріалістичних  так  і  з

               ідеалістичних позицій. і

                     Післяведичний  період  характеризується  процвітанням  брахманізму,

               буддизму, джайнізму. У відомих емпіричних поемах "Рамаяна" і "Махабхарата"

               згадуються  такі  філософські  школи  як  санхк'ю,  йога,  локаята,  які  займалися

               розробкою проблем логіки і теорії пізнання.

                     Філософські Сутри були першим свідченням систематичного самостійного

               викладу індійської філософії у вигляді коротких висловлювань, призначених для


               вивчення  на  пам'ять,  із  послідуючим  їх  поясненням  в  усних  бесідах.  До
               філософських  афоризмів  подавалися  пояснюючі  сутри  -  коментарі,  значна


               частина з них складалася аж до 18 століття.
                     На відміну  від ідеалістичних напрямків (Брахманізм, Джайнізм, Буддизм)


               матеріалістична  філософія  (чарваки-локаятики)  першоосновою  всього  реально
               існуючого вважала чотири елементи: Землю, Воду, Вогонь, Повітря. Вони вічні і




                                                               20
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26