Page 90 - 4437

про яке дається людині через одкровення. Однак Юркевич не відкидає значимість
наукового, раціонального знання в житті людини. У практичному повсякденному
житті таке знання є абсолютно необхідним для життєдіяльності людини і
суспільства. У вченні про буття Юркевич виходить з існування трьох сфер: 1)
ноуменального світу, ідеального світу ідей; 2) реального світу, що є царством
розумних істот; 3) феноменального світу примарного існування тілесності. Активна
взаємодія всіх цих трьох світів і становить гармонію світу в цілому. Ці три світи є
нерівноцінними: світ ідей є визначальним стосовно двох інших. Розум пізнає буття
розумних істот, але він не може вичерпати індивідуальне. За допомогою розуму
неможливо осягнути Бога. Бог є істота над розумна, тому недоступна людському
логічному пізнанню. Для людини знання про світ ідей, про Бога стають частково
відомими завдяки одкровенню. Розум, голова керує, диригує нашим життям, але
породжує його наше серце.
У світогляді Юркевича, в його «філософії серця» виявляється характерне для
української духовності усвідомлення неповноти й недостатності раціоналістичного
погляду на людину і світ людського буття. В його вченні продовжується традиція
української класичної філософії, започаткована ще Іларіоном, К. Туровським,
згідно з якою серце є витоком всього людського життя.
Філософські і соціально-політичні погляди І. Франка (1856-1916 рр.) –
складалися під впливом національної духовної культури. У розумінні історії він
відстоює ідею закономірності суспільного поступу й виявляє елементи
матеріалістичного осягнення прогресу, зокрема роль економічного життя як одного
із чинників еволюції.
Основними рисами світогляду І. Я.Франка були, по-перше, вірність своєму
народові, відданість боротьбі за його соціальне і національне визволення, надання
загально-людських прав і свобод; по-друге, переконаність у тому, монопольна
власність на землю й на фабрики повинна поступитися місцем колективній,
громадській власності тих, чиєю працею ця власність була створена, ліквідація
соціально-класових привілеїв і досягнення соціально-політичної та правової
рівності між людьми, незалежно від того до якого прошарку суспільства вони
належать; по-третє, монізм (єдність) у поглядах на природу, суспільство й
людину, переконаність у тому, що «матерія і сила, дух і тіло – одно суть,
впевненість у здатності людини до необмеженого пізнання навколишнього світу,
свідомий діалектичний підхід до розвитку в природі й суспільстві, а також у
мисленні й методі пізнання; по-четверте, визначення боротьби народних мас як
рушійної сили суспільного розвитку, звернення особливої уваги на неухильне
зростання значення науки для працюючих класів; по-п’яте, постійна увага до
найновіших досягнень у галузі природознавства.
Загалом можна відзначити, що стрижневою ідею філософського та
естетичного пошуку І. Франка є ідея особи, індивідуальності, вільної в громаді, але
не вільної від соціуму. Визначаючи спільноти, через які людина здатна реалізувати

89