Page 163 - 4437

навчання дітей, передання історичної естафети досвіду, здобутків власної
діяльності, збереження історичних надбань. Тому філософія історії як особливий
напрям філософського пізнання покликана здійснювати загальну орієнтацію
людини в історичному процесі. Поняття «філософія історії», попри більш як
двохсотлітнє функціонування, не має точно визначеного змісту. Під ним розу-
міють: пізнання сенсу історії загалом (дослідження загальних законів історичного
процесу); пізнання історичного часу й історичного простору (філософська теорія
історичного знання); дослідження логіки розвитку людського
суспільства(філософський огляд історії людства) тощо. Синтезуючи різні погляди,
можна дійти висновку, що в основу філософії історії покладено теоретичний
аналіз динаміки форм і способів плинних у часі людських соціокультурних
єдностей.
Філософія історії – сфера філософського знання про загальність і
сутнісність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства.
Термін «філософія історії» запровадив Ф. Вольтер (одна з його історичних
праць, датована 1765 р., має назву «Філософія історії»). Хоча реальне формування
філософії історії як певної галузі започаткована ще у стародавньому суспільстві.
Початковими всезагальними історіями, що містили знання про розвиток
суспільства були міфології. Міфічний час постає як нерухомий. Водночас він є
універсальним першоджерелом магічних діючих духовних сил, що актуалізуються
через ритуали інсценізації подій міфічної епохи і слугують засобом підтримки
встановленого порядку в природі і суспільстві.
Із руйнуванням міфологічного світогляду, час зрушує з мертвої точки і
суб’єктом і носієм філософських уявлень про історію стає не стільки народ в
цілому, а скільки окрема особа. Рух історичного часу тлумачиться неоднозначно:
або як вічне повернення чи як висхідна лінія суспільних змін, або, як нисхідна
лінія змін регресивних. Ще у стародавньому суспільстві формуються три
найважливіші напрями лінійної філософії історії: прогресистський, регресис-
тський і циклічний. Ці напрями збереглися донині. Однак у ХХ ст. виникає
нелінійна філософія історії.
Важливо зазначити, що являє собою предмет філософії історії. Предмет
філософії історії становить суспільство в його темпоральних (часових) модифі-
каціях і трансформаціях. Якщо історію цікавлять переважно локалізовані в
просторі і часі суспільні події, процеси, і явища, тоді як філософію історії –
глибинні тенденції та закономірності цих змін. Філософія історії фокусує увагу не
на чистому об’єкті як такому, а саме - на різноманітних виявах взаємовідношення,
взаємозв’язку об’єкта і суб’єкта.
Остаточного узаконення термін «філософія історії» набуває у праці Йоганна
Готфріда Гердера (1744-1803 рр.) «Ідеї до філософії історії людства» та лекцій з
філософії історії, що їх читав Георг Гегель у Берлінському університеті (1822-1831
рр.). Проте, осмислення історії як особливої сфери дійсності було наявне на всіх її

162