Page 160 - 4437
P. 160

ривному  зв’язку  з  іншими  видами  виробництва  (матеріальним,  соціально-
              політичним)  і  водночас  відносно  самостійним.  Свобода  творчості  є  основою
              духовного виробництва. Духовне виробництво – це виробництво свідомості: ідей,
              поглядів,  переконань,  теорій,  гіпотез.  Воно  здійснюється  повсякденно  і  повсяк-
              часно.
                        Суспільна свідомість є невичерпною скарбницею ідей, поглядів, переконань,
              гіпотез,  теорій.  Вона  виконує  функцію  соціальної  пам’яті  народу,  завдяки  якій,
              люди  зберігають  життєвий  досвід  і  користуються  ним.  Завдяки  пам’яті  впоряд-
              ковується  і  об’єктивується  конкретно-історичний  досвід  людства.  Як  соціальна
              пам'ять, суспільна свідомість здійснює такі функції, як фіксація, систематизація,
              збереження  і  передача  суспільно  значущої  інформації.  Вона  постає  інститутом
              реалізації  спадкоємності  на  рівні  духовно-практичного  та  духовного  освоєння
              світу.

                                          3. Духовна культура та ідеологія.

                        Культура  є  процесом  і  результатом  реалізації  в  природі  людських  цілей
              законами  природи,  сферою  освоєння  природи  і  її  олюднення.  Зрозуміло,  що  це
              можливо тільки в суспільстві і через нього. Суспільне входить у предметну галузь
              культури  і  що  вона,  в  свою  чергу,  є  його  якісною  характеристикою,  мірою
              людського в соціумі, мірою його гуманізації. У філософському контексті культура
              постає не як часткова сфера суспільного життя, а як суспільство  в цілому, з точки
              зору розвитку людини як суб’єкта діяльності, розкриття властивостей і обдарувань
              людини.  Культура  є  втіленням  створених  людьми  матеріальних  і  духовних
              цінностей.  Культура  постає  як  опредметнена  сутність  людини.  Міра  культури
              визначається  мірою  розвитку  людини.  Культура  є  вираженням  досягнутого
              людиною  (людством)  рівня  історичного  прогресу.  Культура  завжди  є  само
              творчістю. Культура не є сталим буттям, це процес становлення буття людини як
              людини, злету його до людяних (гуманістичних) форм існування. Поза культурою
              ні про яке оновлення суспільства не може бути й мови. Лише культура збагачує
              народ загальнолюдськими цінностями, прилучає людину до творчості, виховує в
              ній морально-етичні якості. Відродження й збільшення культурного потенціалу –
              необхідна  умова  повернення  країни  до  загальноцивілізаційних  засад  суспільно-
              історичного розвитку людства.
                        Суспільство  вважається  цивілізованим,  якщо  в  ньому  на  сучасному  рівні
              перебувають усі сфери життєдіяльності людей – виробництво і споживання, наука
              і  освіта,  мистецтво  і  політика,  мораль.  Цивілізація  повинна  бути  культурною,
              тобто базуватися на високих духовних надбаннях. Поєднати людей  у спільному
              творчому русі до цивілізації може лише культура. Саме вона виховує, возвеличує
              внутрішню  творчу  енергію  кожного,  орієнтує  людину  на  творчість,  єднає
              громадську  самосвідомість,  розуміння  істини  та  почуття  краси.  У  забезпеченні










                                                           159
   155   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165