Page 62 - 4431

інформацію, що надходить від органів управління основним виробництвом, і
відігравало пасивну допоміжну роль щодо основного виробництва. На нього
намагалися витрачати якомога менше фінансових, матеріальних і кадрових ресурсів.
Прикладами інформаційного обслуговування можуть бути традиційна діяльність
інформаційних та інформаційно-обчислювальних центрів, науково-технічних бібліотек
тощо.
З ускладненням матеріального виробництва інформаційне обслуговування
доповнюється інформаційним забезпеченням процесів матеріального виробництва.
Інформацію починають визнавати одним з допоміжних ресурсів, що забезпечують
ефективність управління матеріальним виробництвом. Ставлення до організації
інформаційного забезпечення стає серйознішим, ніж до організації інформаційного
обслуговування, але воно ще не є пріоритетним серед проблем управління матеріальним
виробництвом. Інформаційне забезпечення зростало з інформаційного обслуговування
в міру того, як воно йшло назустріч інформаційним потребам користувачів, що
постійно зростають.
На порозі інформаційного суспільства в розвинених демократичних країнах
усвідомлюється необхідність управління інформацією у будь-якому виробництві,
нарівні з управлінням кадрами, фінансами і матеріальними ресурсами (під
“управлінням інформацією” розумітимемо управління інформаційним виробництвом
будь-якої організації.) При цьому інформаційне забезпечення і/або інформаційне
обслуговування не відкладаються, а розглядаються як складові єдиного інформаційного
виробництва.
В інформаційному виробництві має створюватися загальнодоступний для його
учасників масив інформації (база даних) про розглянуті пропозиції інформаційних
продуктів. Такі бази даних заведено називати базами прецедентів. На вивченні
прецедентів будуються найдавніші та вічні інформаційні виробництва – виховання,
освіта й навчання людей. Прецеденти є основою будь-якого інформаційного
виробництва, насамперед, науки та мистецтва – інформаційних виробництв, в яких
зайняті найбільш інтелектуально розвинені та творчо обдаровані особи.
Момент узгодження нового інформаційного продукту з прецедентами є
вирішальним в управлінні інформаційним виробництвом. Його ефективність звичайно
залежить від якості пропонованих нових інформаційних продуктів, але оцінити цю
якість без досить повної бази прецедентів неможливо. Тому становить інтерес
процедура виявлення особливостей взаємодії суб’єктів у момент узгодження
пропонованого інформаційного продукту з прецедентами.
Формулюючи ці особливості ми виходимо з того, що будь-який суб’єкт
інформаційного виробництва прагне отримати максимальну вигоду від свого продукту.
Тому він намагається у такому продукті максимально відтінити позитивні сторони
своєї діяльності і затушувати негативні. З цієї особливості поведінки виробників
інформації випливає, що у разі управління складним інформаційним виробництвом
необхідна жорстка технологічна дисципліна, яка б забезпечувала належну повноту
інформації про рішення, що надаються для узгодження, або повноту інформації,
відчужуваної в суспільне користування від суб’єкта інформаційного виробництва. За
допомогою яких засобів досягається це відчуження, не є істотним. Важливо те, що
необхідну повноту відчуження неможливо забезпечити без суспільного примусу
виробників інформаційних продуктів.
Отже, перший принцип управління інформацією: повнота відчуження суспільно
необхідної інформації від суб’єктів інформаційного виробництва досягається тільки
засобами примусу Цей принцип поширюється не тільки на інформацію, що
виробляється, а й на інформацію, що є для певного виробництва сировиною і підлягає
обробці, бо в рамках усього суспільного інформаційного виробництва кожна

62