Page 64 - 4431

Принцип розділення функцій господарських суб’єктів у демократичних країнах
не обговорюється, але будь-яке помічене порушення цього принципу викликає
бурхливу реакцію суспільства. Помітити таке порушення можна тільки за наявності
досить повної і доступної інформації про всі дії господарських суб’єктів суспільства.
Звичайно, наявність такої інформації сама по собі не викоренить корупцію та інші
антигромадські явища у сфері економіки. Великі обсяги масивів інформації, що
відображає господарську діяльність, і складність зв’язків між господарськими
суб’єктами залишають і завжди залишатимуть лазівки для кримінальних операцій
різного роду, однак, з розвитком інформаційних технологій ускладнюється сама
процедура змови, а також підвищується ймовірність виявлення її.
В Україні принцип розділення функцій господарських суб’єктів навіть не
озвучений, не захищений законодавчо і порушується повсюдно, особливо там, де на
проекти витрачаються державні кошти або кошти пересічних громадян. На сьогодні
надзвичайно важливим є законодавче, а можливо й конституційне затвердження, як в
матеріальному, так і в інформаційному виробництві, принципу розділення функцій
суспільних відносин, згідно з яким у кожному суспільному проекті функції замовника,
підрядника та аудитора повинні виконуватися трьома різними, максимально
незалежними один від одного суб’єктами. Якщо дотримуватися цього принципу в
інформаційному виробництві, то навіть в кожній організації потрібно максимально
розділити функції замовника інформаційного продукту, його виробника і суб’єкта, що
перевіряє повноту узгодження з прецедентами і ступінь відчуження цього продукту.
В інформаційному виробництві має діяти ще один важливий принцип, який
встановлює ступінь відчуження інформації з метою усуспільнення її і правила
користування суспільною інформацією. Хоча людина є продуктом суспільства, вона не
може в своїх діях бути абсолютно відкритою суспільству.
У процесі розвитку демократичного суспільства вироблено норми, спрямовані
на максимальний захист особистої таємниці у разі використання відчуженої від людини
інформації. Для суспільних інформаційних виробництв також є характерним обмежене
використання відчужуваної інформації, тобто наявність інформації, що є комерційною,
службовою і державною таємницею.
Процеси усуспільнення інформації і збереження таємниці її виробника або
власника суперечливі за своєю природою. Чим більше інформації відчужується, тим
меншою стає впевненість у збереженні таємниці. І навпаки, чим менше інформації
відчужується через побоювання порушити таємницю її виробника, тим складнішим
стає розв’язання проблеми збереження і розвитку демократичного суспільства. Ця
суперечність вимагає максимальної незалежності державних установ, які відповідають
за порядок відчуження і використання інформації, що забезпечує необхідну повноту
узгодження нових інформаційних продуктів у суспільстві, від державних установ, які
відповідають за збереження таємниці виробників інформаційних продуктів. Державні
установи, які здійснюють контроль за рівновагою між повнотою відчуження і
збереженням таємниці виробників інформації, повинні бути максимально незалежні. Ці
міркування приводять до важливого принципу балансу між доступністю і таємницею:
в інформаційному суспільному виробництві загалом і в окремих його частинах,
зокрема, функції забезпечення необхідної повноти відчуження інформації і доступу до
усуспільненої інформації, функції встановлення порядку збереження таємниці
виробника інформації і функції визначення рівноваги між повнотою відчуження і
заходами захисту таємниці повинні виконуватися трьома різними максимально
незалежними один від одного суб’єктами.
Сформульовані принципи управління інформаційним виробництвом можуть
ефективно діяти тільки за жорсткої технологічної дисципліни, що змушує всіх суб’єктів
виробництва дотримуватися цих принципів. Це, у свою чергу, можливе лише тоді, коли

64