Page 58 - 4431

Розглянемо основні закони функціонування суспільного інформаційного
виробництва, виведені дослідником Г. Т. Артамоновим. Процес обміну інформацією
між окремими суб’єктами суспільного інформаційного виробництва характеризується
різною інтенсивністю, зумовленою наявністю або відсутністю взаємного інтересу.
Ступінь інтересу в кожному конкретному випадку залежить від багатьох факторів або,
за термінологією математики, є функцією багатьох аргументів. Перерахувати всі ці
фактори, або аргументи, неможливо. Для наших цілей досить розглянути залежність
показників інтересу J від трьох узагальнених факторів: інформаційної відстані — R,
інформаційної складності — S і старіння — Т: { RJ , S, T }.
Під інформаційною відстанню розумітимемо деяку усереднену величину, що
характеризує віддаленість двох суб’єктів суспільного інформаційного виробництва, які
входять у загальну технологічну структуру. Інформаційну відстань між суб’єктами
інформаційного виробництва можна вважати деяким багатомірним вектором R = (r 1, r 2,
…, r n), компоненти якого r 1, r 2, …, r n відповідають географічній, родинній, службовій,
етнічній або іншій близькості цих суб’єктів. Деяку скалярну норму цього вектора
визначимо як R  R .
Таке визначення інформаційної відстані, звичайно, не є строгим. Уточнити його
можна тільки розглядаючи окремі невеликі групи інформаційних виробництв з
усталеними зв’язками один з одним. Однак для встановлення характеру залежності
ступеня інформаційного інтересу від інформаційної відстані останнє можна визначити
також якісно. Інформаційна відстань донедавна істотно залежала від географічного
фактора: чим далі суб’єкти за місцем їх розташування, тим більшою була інформаційна
відстань між ними. Якщо суб’єкти інформаційного виробництва — люди, інформаційна
відстань між ними збільшується з віддаленістю родинних відносин, місць проживання,
навчання або робіт, професійних інтересів тощо.
Численні спостереження показують, що ця залежність являє собою круто спадну

функцію  RJ на відносно малому інтервалі R , близькому до нуля. На це вказує
емпіричний закон розсіювання інформації Ципфа і Бредфорда та інші, так звані рангові,
емпіричні залежності. Якщо вважати, що інтерес суб’єкта інформаційного виробництва
до самого себе  R  0 нескінченний, то залежність середнього інтересу від
2
інформаційної відстані може бути приблизно описана виразом   KRJ  / R , що дозволяє
сформулювати емпіричний закон інформаційного тяжіння: інтерес суб’єктів
інформаційного виробництва один до одного зворотно пропорційний квадрату
інформаційної відстані між ними.
Залежність показника інтересу від складності інформації можна визначити
досить просто, якщо прийняти, що складність документа або запису вимірюється
кількістю полів або символів, що містяться в них. Якщо складність документа дуже
велика, то ним цікавиться не дуже багато людей і/або інформаційних виробництв.
Наприклад, повний комплект технічної документації на виробництво літака цікавить,
очевидно, незначну кількість людей. Але наявністю вільних місць на конкретні рейси
літака щодня цікавляться багато тисяч людей. Причому більшість з них не цікавляться
навіть маркою літака, що обслуговує рейс. Повний комплект документації на літак
містить сотні тисяч або мільйони записів, а інформація про наявність вільних місць
укладається в одному короткому записі. Підрахувавши число запитів на документи
різної складності протягом досить тривалого проміжку часу, можна побудувати
залежність середньої величини показника інтересу до документів від їх складності – {J
(S)}.
Спостереження показують, що ця залежність також являє собою круто спадну до
нуля криву. У точці нульової складності інтерес також рівний нулю, тому значення
функції інтересу визначається тільки для складності більшої за деяку мінімальну
58