Page 59 - 4431

величину s. Таку функцію можна представити як гіперболу, що примикає до прямої
а
мінімальної складності s: { J (S) = L/(S – s) }, і ми приходимо до емпіричного закону
інформаційної складності: Інтерес до документа зворотно пропорційний його складності.
Більшість діючих інформаційних виробництв підкоряються цьому закону і
використовують його на практиці. Наприклад, у бібліотеці набагато інтенсивніше
звертаються до бібліографічних карток, ніж до книг. Для цього й створюються в
бібліотеках, архівах, музеях та інших сховищах складних документів довідкові масиви їх
коротких смислових ідентифікаторів. Звичайно, ніякі довідкові масиви не можуть
повністю замінити необхідність ознайомлення зі складними документами, але уяву про їх
зміст вони дають.
Старіння інформації також знижує інтерес до неї. Це настільки відомо всім, що
не потребує додаткового обґрунтування. Наприклад, найбільший інтерес у бібліотеці
звичайно викликають стенди нових надходжень. Учорашня щоденна газета мало кого
цікавить. Для багатьох інформаційних продуктів процес старіння періодично
переривається проявом до нього інтересу іншими суб’єктами інформаційного
виробництва, що ніби оновлює його.
Емпірична залежність середньої величини показника інтересу від старіння
інформації може бути апроксимована аналогічно залежності від інформаційної відстані,
але, можливо, з іншим постійним коефіцієнтом та іншим показником ступеня. Отже, ми
отримуємо формулювання емпіричного закону старіння інформації: інтерес до
інформації зворотно пропорційний часу, що пройшов з моменту його останнього вияву.
Під моментом останнього вияву розуміється момент останнього використання
інформації у будь-якому акті спілкування в інформаційному виробництві. Старий
документ може бути цікавий нескінченно довго, якщо до інформації, що міститься в
ньому, люди звертаються досить часто. Прикладом тому можуть слугувати релігійні
трактати і підручники, що містять перевірені практикою наукові істини, – Біблія,
Коран, підручник з алгебри тощо.
Визначення параметрів закону старіння інформації (у будь-якому інформаційному
виробництві) може допомогти в удосконаленні технології переміщення записів і
документів між масивами оперативного, ретроспективного та архівного зберігання
(показники інформаційного інтересу великої, малої і середньої величини). Інтерес,
виявлений до ретроспективного і/або архівного документа, дає змогу повернути його в
оперативний фонд, де, як правило, реалізовуються більш оперативні технології копіювання
і поширення.
Усі три закони добре узгоджуються з практикою. Відхилення спостерігаються
здебільшого у відносно специфічних інформаційних виробництвах, а також поблизу
критичних нульових значень величин інформаційної відстані, інформаційної складності
та часу старіння.
Інформаційні виробництва розвиваються під тиском попиту на інформацію,
який, в свою чергу, визначається інтересом. Розвинені інформаційні виробництва, які
ефективно задовольняють попит (знаходяться в активному спілкуванні), розвивають
інтерес до інформації, що виробляється ними. Якщо інформаційне виробництво
успішно розвивається, то можна стверджувати, що воно підкоряється наведеним вище
законам інформатики. Якщо інформаційне виробництво “тупцює” на місці або
деградує, то це означає, що воно з певних причин не підкоряється цим законам.
Крім трьох розглянутих статичних законів, які відображають стаціонарні
закономірності руху інформації, спостерігаються й динамічні закономірності руху
інформації, пов’язані зі зміною її змісту в інформаційних продуктах. Сама проблема
співвідношення форми (інформаційного продукту) і змісту (інформації, що в ньому
міститься і/або використовується) є вічною і, очевидно, до кінця не вирішуваною. Тому

59