Page 56 - 4431

спрямування. До недавнього часу домінувала саме така інформація, яку можна назвати
давальницькою сировиною. Особливо це було притаманне структурам інформаційно-
обчислювального обслуговування – обчислювальним центрам різних типів.
Розвиток iнформацiйних технологiй (зокрема багатоаспектних баз даних і
знань), а також ринкових вiдносин (тобто вiдносин купiвлi-продажу) в iнформацiйнiй
сферi зумовили використання в якостi предметiв працi iнформації, яка не має чiткого
спрямування, є результатом власної аналітичної діяльності або придбана у третіх осіб і
є власнiстю iнформацiйної фiрми, використовується у процесi виробництва i надається
споживачам за їх запитами.
У процесі суспільного інформаційного виробництва відбувається не просто
обмін копіями деякої інформації, а складне перетворення її на принципово нову
інформацію, новий інформаційний продукт. Продукти одного інформаційного
виробництва використовуються як предмети праці в іншому інформаційному
виробництві, чим забезпечується його самодостатність і слабка залежність від
продуктів матеріального виробництва. Повної незалежності від цих продуктів не буде
ніколи, оскільки без матеріальних засобів праці немає жодного інформаційного
виробництва.
Розглянута особливість інформаційного виробництва може бути названа
законом самодостатності інформаційного виробництва: Інформаційне виробництво
може розвиватися за рахунок використання в якості предметів праці власних
продуктів, а в матеріальному виробництві інформація ніколи не може
використовуватися як предмет праці.
До засобів (знарядь) праці відносять машини та обладнання (активні знаряддя),
будівлі та споруди (пасивні знаряддя). Засоби (знаряддя) працi багаторазово
використовуються в процесi виробництва i переносять свою вартість на продукцію по
частинах, поступово зношуючись. Якщо предмет праці визначає вид діяльності, то
засоби праці визначають рівень і ступінь розвитку цієї діяльності. Поєднання засобів
виробництва та людської праці можливе лише у тому разі, якщо рівень знань, умінь і
навичок людини відповідає рівню розвитку продуктивних сил.
У доінформаційному суспільстві основним засобом інформаційного
виробництва була людина. Цей засіб змушений був розвиватися разом із ускладненням
матеріального виробництва, для організації та управління яким він і використовувався.
В інформаційному суспільстві між людиною і виробничими процесами постають
сучасні інформаційні технології, що базуються на можливостях ЕОМ. З’являється
пряма загроза людині стати додатком до цих машин. Основною особливістю засобів
праці є те, що в інформаційному виробництві використовуються як матеріальні
(hardware), так i нематерiальнi (software) засоби працi. Дія закону самодостатності
інформаційного виробництва посилюється через прискорений розвиток як одних, так і
других.
Матеріальні засоби праці інформаційного виробництва, а до них належать ЕОМ
та iншi технiчнi засоби збирання, накопичення, оброблення, зберігання, розповсюдження
iнформацiї тощо, характеризуються ще й таким:
 їх можна дистанційно використовувати у виробничому процесі;
 з їх допомогою переважно автоматизується розумова, а не фізична праця;
 вони здатні не тільки здійснювати виробничий процес, а й керувати його
перебігом.

До нематеріальних засобів праці, крім програмних належить і частина
інформації. Зазначимо, що це характерне не тільки для інформаційного, а й для
кожного матеріального виробництва, оскільки жодне з них не обходиться без
технологічних інструкцій та іншої документації, що забезпечує управління
виробництвом. Частина нематеріальних засобів працi – програмних та інформаційних
56