Page 27 - 4431

технічних знань є відповідний рівень розвитку зовнішнього щодо індивіда середовища,
в якому він здатен реалізувати свій інтелектуальний потенціал. Це впливає на час
реалізації інтелектуального потенціалу індивіда. Рівень розвитку зовнішнього
середовища визначає передовсім рівень розвитку системи науково-технічної
інформації.
Щодо результату підготовки наукових кадрів, то він охоплює також результати
ДіР, а саме нові наукові та технічні знання, сформульовані наукові й практичні
проблеми, науково-технічну інформацію, які генеруються внаслідок оволодіння новим
поколінням дослідників пізнавальним інструментарієм та розвитку власних
пізнавальних здатностей. Пізнавальні здатності дослідника мають також і економічну
природу. Економічну природу пізнавальних здатностей дослідника можна розкрити з
позицій людського капіталу: вони хоча і мають біологічну основу, є власністю
дослідника, їх розвиток відбувається внаслідок інвестицій у підготовку наукових
кадрів, вони використовуються у процесі науково-технічної діяльності, результати якої
є економічними благами, що зумовлюють підвищення продуктивності праці майбутніх
поколінь дослідників (при використанні наукових знань), появу нових й удосконалених
продуктів і послуг (при застосуванні технічних знань), що дозволяють підвищувати
продуктивність праці (інвестиційні товари) та ступінь задоволення потреб кінцевих
споживачів (споживчі товари), впливаючи на зростання доходів власників і
національного доходу загалом. Варто зауважити, що не усі з підготовлених дослідників
продовжують свою професійну діяльність у сфері ДіР, проте набутий досвід творчості
переноситься ними в інші види економічної діяльності, й таким чином відбуваються
якісні зміни практично в усіх видах людської діяльності, і не лише тому, що сьогодні
вони зорганізовані на науковій основі, але й завдяки розширенню інформаційного
потенціалу їх суб’єктів.
Результатом науково-технічних послуг є створені умови для систематичного
проведення ДіР і підготовки наукових кадрів у частині накопичення, збереження,
обробки, систематизації та трансляції науково-технічної інформації. Водночас надані
науково-технічні послуги не лише уможливлюють усі складові науково-технічної
діяльності, вони є потужним інтегратором для інших видів людської діяльності,
оскільки забезпечують збереження та транслювання нових наукових і технічних знань.
Таким чином, результати науково-технічної діяльності також мають уречевлену
та не уречевлену форми. У не уречевленій формі постає частина нових наукових і
технічних знань (наукові праці, наукові відкриття), нові наукові й практичні проблеми,
науково-технічна інформація, розвинені пізнавальний інструментарій та пізнавальні
здатності дослідників. Уречевленої форми набувають ті нові наукові і технічні знання,
що стають об’єктами інтелектуальної власності. Розкриття сутнісних характеристик
складових науково-технічної діяльності (їх мети, суб’єктів, засобів, предмету, процесу,
умов та результатів) дозволило з позицій діяльнісного підходу комплексно
охарактеризувати науково-технічну діяльність та визначити її головні властивості, а
саме:
1. Полісистемність, оскільки цей вид діяльності містить такі взаємопов’язані й
взаємообумовлені складові, як ДіР, підготовка наукових кадрів, надання
науково-технічних послуг. Взаємообумовленість цих складових реалізується на
всіх рівнях діяльності: від їх мети, суб’єктів, засобів, предмету, процесу, умов до
результатів.
2. Творчість, що передбачає головним елементом творця наукового і технічного
знання (і як суб’єкта, і як об’єкта), власника пізнавальних здатностей, діяльного
суб’єкта, носія когнітивної волі, який урухомлює не уречевлені засоби ДіР -
пізнавальний інструментарій - і досягає поставленої мети у науково-технічній

27