Page 29 - 4431

Такі ж аспекти реалізуються через всезагальність і глобальність її результатів,
зумовлюють наднаціональний рівень їх виявлення і протистояння глобальним
проблемам як прояв недалекоглядного і руйнівного для довкілля використання цих
результатів. Полісистемність вимагає неухильного дотримання системного підходу при
формуванні й реалізації державної науково-технічної політики, тоді як невизначеність і
однократність вимагають систематичних, а не разових дій у царині державного
регулювання її розвитку. Кооперативність зумовлює ритмічність функціонування всіх
складових науково-технічної діяльності, інтегративність уможливлює її постійний
розвиток і забезпечує науково-технічну й інформаційну основу всіх видів економічної
діяльності.
Щодо правового статусу суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності, то
він регулюється такою низкою положень (статті), а саме: суб’єктами наукової і
науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні
працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-
IV рівнів акредитації, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності
(далі - громадські наукові організації).
Вчений є основним суб’єктом наукової і науково-технічної діяльності. Вчений має
право:
 обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності
відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських
цінностей;
 об’єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові наукові колективи для
проведення спільної наукової і науково-технічної діяльності;
 брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються
за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до
законодавства України;
 здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї
діяльності;
 публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим
способом, у порядку, встановленому законодавством України;
 брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад наукових і науково-
педагогічних працівників;
 отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;
 здобувати державне і громадське визнання через присудження наукових
ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок у розвиток науки,
технологій, впровадження наукових, науково-технічних результатів у
виробництво та за підготовку наукових кадрів.

Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та науково-педагогічної
діяльності зобов’язаний: не завдавати шкоди здоров’ю людини, її життю та довкіллю;
додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати право на
інтелектуальну власність.
Стосовно наукового працівника, то він може виконувати науково-
дослідну,науково-педагогічну,дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну,
проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову
роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та
організаціях, вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації, лабораторіях
підприємств.
Науковий працівник має право:
­ об’єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь в діяльності
громадських об’єднань і політичних партій;

29