Page 23 - 4431

і суб’єкти підготовки наукових кадрів, для них надання науково-технічних послуг є
другорядним видом діяльності, вони є також споживачами цих послуг. На
колективному рівні суб’єкти науково-технічної діяльності відрізняються менше, це
наукові організації, ВНЗ, які проводять усі її складові (наприклад, Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, який має у своєму складі науково-
дослідну частину та Наукову бібліотеку імені М.О. Максимовича). Окремо виділимо
неформальне утворення — наукові школи. Формальні утворення — це підприємства,
установи й організації, для яких надання науково-технічних послуг є основним видом
діяльності.
Вони також можуть здійснювати ДіР за наявності такої категорії працівників, як
дослідники (наприклад як Національна наукова бібліотека України імені
В. І. Вернадського). Суспільний рівень суб’єктів науково-технічної діяльності
представляє наукова спільнота, а в окремих видах науково-технічної діяльності —
державні органи, що здійснюють курирування відповідних сфер, а саме підготовки
наукових кадрів (зокрема в сфері атестації наукових кадрів в Україні — ВАК України),
патентної (патентні відомства), ліцензійної та сертифікаційної (відомства із
ліцензування, стандартизації, метрології або сертифікації) діяльності.
Засоби науково-технічної діяльності існують в уречевленій та не уречевленій
формах. Уречевлену форму представляють знаряддя для ДіР, бібліотечні фонди та
інформаційні системи і технології, що використовуються як для генерування наукових
та технічних знань, так і їх збереження, систематизації, поширення і застосування через
їх трансформацію у науково-технічну інформацію. Для уречевленої форми засобів
науково-технічної діяльності притаманні наступні властивості: велика номенклатура,
найвищий рівень наукомісткості, значні обсяги витрат (інтелектуальних і фінансових)
на їх створення, швидке моральне постаріння та складність в обрахунку амортизації.
Неуречевлену форму складають розвинені пізнавальні здатності дослідника та
пізнавальний інструментарій. Пізнавальні здатності дослідника формуються не лише
під час здобуття вищої освіти та в процесі підготовки наукових кадрів, але й
розвиваються протягом всього періоду його творчої професійної діяльності. Для них
властиві такі риси, як невідчужуваність, безмежність у розвитку, залежність від
тривалості й складності раніше виконаних ДіР, неможливість адекватної економічної
оцінки.

23