Page 193 - 4399

Тому

Ф  n E S . (14.23)
/
Тут ми пишемо S замість S , розуміючи площу будь-
якої плоскої поверхні в однорідному полі. Якщо поле не
однорідне, а поверхня не плоска, то вибирають настільки
малий елемент поверхні dS , щоб його можна було вважати
плоским, а поле в межах цього елемента поверхні –
однорідним. Тоді елементарний потік dФ через елементарну
поверхню dS буде дорівнювати
dФ  n E dS , (14.24)
а потік через всю поверхню S визначається за допомогою
інтеграла
Ф  n E dS . (14.25)

S
Потік ­ величина скалярна і його знак залежить від
вибору напряму вектора нормалі до елементарної площадки
dS . Якщо  між n і E гострий, то потік додатний, якщо
тупий, то потік від’ємний. Коли поверхня замкнута, то вектор
n проводять так, щоб він був напрямлений назовні. Такий
вектор називають зовнішньою нормаллю.

14.7 Теорема Гаусса та її застосування до
розрахунків електричних полів

Розглянемо теорему, яка носить назву теореми Гаусса:
потік вектора напруженості електростатичного поля через
будь-яку замкнуту поверхню у вакуумі дорівнює алгебраїчній
сумі зарядів, що міститься в середині цієї поверхні, поділеній
на  .
0

192