Page 8 - 4388

1.2 Розвиток світового автосервісу

У 1908 в США Генрі Форд починає випуск моделі автомобіля, на цей раз з інде-
ксом «Т». Мета - зробити автомобіль звичайною річчю щоденного використання.
Створивши надійний автомобіль, Форд розгортає його масове виробництво, вперше ор-
ганізувавши збирання на конвеєрі; перший створює фірмову систему ТО і ремонту. За-
вдяки цьому, «Форд Т», став дуже популярним. Більше того, він забезпечив велику кі-
лькість людей свободою пересування.
Система фірмового обслуговування - це технічне обслуговування та ремонт, ви-
конане СТО фірми виробника або СТО, яка сертифікована фірмою виробником.
Це дає впевненість клієнтові, що кваліфікація персоналу, якість запасних частин
відповідає необхідному рівню.
Зосереджені в Європі автовиробники розглядають автосервіс як необхідну умо-
ву конкурентоспроможності при просуванні автомобілів на ринок. Кожен виробник ав-
томобілів має свою розгалужену в Європі або в світі дилерську мережу, на яку покла-
дається відповідальність за просування автомобілів на регіональний ринок і їх гаран-
тійну і технічну підтримку. Дилерські мережі провідних автомобільних фірм є зразком
досконалості ринкових структур та обмеження конкуренції.
Дилерська мережа виробника обслуговує і ремонтує автомобілі власної марки
віку до 5-6 років, далі ці автомобілі «випадають» з поля зору дилерів. Пояснюється це
необхідністю виведення на ринок нових моделей, з одного боку, і бажанням власників
автомобілів користуватися більш дешевими послугами і запасними частинами - з ін-
шого. Про це свідчить і практика роботи дилерських СТО в Україну. Саме тому і ряду
інших причин, аналіз яких буде наведено нижче, у країнах Європи тільки половина від
загального числа СТО - авторизовані дилери, решта - так звані незалежні (вільні) стан-
ції. Причому в таких країнах, як Німеччина, де концентрація автомобілів досить висока
і складає більше 560 автомобілів на 1000 жителів, питома вага вільних станцій постійно
збільшується і складає 45-50% від загального числа. Пояснюється це просто: при вели-
кій концентрації парку автомобілів створюються сприятливі умови для спеціалізації
СТО, що, власне, і відбувається.
Незалежні СТО можна поділити на універсальні по автомобілях та переліку ви-
конуваних робіт і спеціалізовані, що виконують певні види робіт. Станції, що спеціа-
лізуються на виконанні обмеженого переліку робіт, вимагають менших інвестицій і
мають достатню завантаження. Вільні станції в Європі невеликі, приблизно на 40 % з
них працює до 4 осіб, На 30 % - від 4 до 9, на 20 % СТО - від 10 до 19, на 8 % - від 20 до
49 і на 5 % - понад 50 осіб У Росії та Україні питома вага авторизованих сервісів не-
значний (в Україну 5-7 %). Переважають універсальні і дрібні спеціалізовані незалежні
СТО (в Україні їх питома вага становить 93-95 %). Крім авторизованих СТО за марка-
ми автомобілів, в Європі і в усьому світі існують мережі авторизованих СТО продав-
ців устаткування і запасних частин, так званий мережевий автосервіс.
Правила поведінки на ринку продажів автомобілів та автосервісу в Євросоюзі
визначає Закон GVO (Gruppenfreistellungverordnung - розпорядження по груповому зві-
льненню як виняток з Закону про конкуренції), який закріпив відповідальність вироб-
ників автомобілів за їх продаж, забезпечення запасними частинами, гарантію, технічне
обслуговування та ремонт протягом життєвого циклу автомобіля. В основі цього Зако-
ну лежить концепція розширеного продукту: виробник не тільки продає автомобілі, але
і підтримує їх протягом всього терміну експлуатації. При цьому автомобільний проду-
цент має свою дилерську мережу, що складається з певної кількості дистриб'юторів і
дилерів. Крім них така мережа включає в себе логістичну систему для забезпечення
кожного дилера тільки оригінальними запасними частинами і матеріалами. Дилерська
мережа має також свою інформаційну систему технічної підтримки.

6