Page 70 - 4332

2) процесами політичного розвитку: зміцнення
соціальних основ розвитку суспільства; залучення громадян
до управління державними і суспільними справами;
формування політичної свідомості громадян тощо.
Для з’ясування суті політичної діяльності важливо вказати
на два нерозривно пов’язаних між собою її аспекти:
1) теоретичний, який формує політичну свідомість,
мислення носіїв політики, їхні орієнтації;
2) практичний, який включає в себе організаційну і
контрольну діяльність; конкретне управління; керівництво,
добір і розстановку кадрів, їх підготовку, навчання,
вироблення і прийняття рішень; обмін інформацією тощо.
У політичній діяльності прийнято розрізняти два її рівні:
1) нижчий (політична участь). Це поняття
використовується для позначення тих форм політики, які не
пов’язані з професійною політичною діяльністю. Формами
цього рівня вважають: референдуми, мітинги, збори,
маніфестації, вибори тощо;
2) вищий (політичне функціонування або професійна
політична діяльність). Її здійснюють члени уряду, депутати
парламенту, керівники партій, рухів, вчені-політологи тощо.
Потрібно наголосити на тому, що політична діяльність
завжди має конкретний характер і здійснюється як взаємодія
суб’єкта і об’єкта політики. При цьому основними формами
політичної взаємодії виступають: гегемонія, компроміс,
консенсус, союз, блок, конфронтація, конфлікт, війна.
У політичній діяльності доцільно виділяти її стадії (фази):
ціле положення; артикуляція політичних інтересів; прийняття
політичних рішень; політичне прогнозування і політичне
моделювання; реалізація прийнятих рішень; проведення
аналізу прийнятих рішень. Причому стадії прийняття та
виконання політико-управлінських рішень можуть бути
інтерпретовані як внутрішній бік, серцевина механізму
політичної діяльності.
Логічно, що наступну частину відповіді має скласти
пояснення того, що представляють собою політичні рішення,
які розрізняють їх типи та фази прийняття.

68