Page 73 - 4332

3) політики за професією. Для них політика є головною
справою життя і в матеріальному, і в духовному відношеннях,
головним предметом їхніх думок.
Іншу класифікацію політичної поведінки на основі
критерію неоднакового ступеня свідомої участі людей в
політиці здійснив американський дослідник Г. Алмонд. Він
розрізняє також три типи політичної поведінки:
1) стихійна участь в політиці (паройкіальний тип). Це
люди, які живуть безпосередніми інтересами найближчого
оточення, мають вкрай обмежене або взагалі відсутнє
усвідомлення політичної системи як спеціалізованого
утворення. Це не вільні і не розуміючі політичні актори;
2) напівсвідома участь. Це розуміння змісту суспільних
ролей при безумовному підкоренні відомій ролі як чомусь
незаперечному. Це свідоме виконання обов’язку, наказу. Але
подібні індивіди не знають, як саме вони можуть впливати на
політичну систему, тому Г. Алмонд називає їх не вільними,
але розуміючими політичними акторами;
3) повністю усвідомлена участь, утвердження в політиці
своїх власних осмислених інтересів і цінностей, участь в
партіях, групах тиску тощо. Це учасник політики –
партисипант.
Польський дослідник А. Боднар, застосувавши, по суті,
критерій М. Вебера, активності людей, ступеня їх залученості
до політики, виокремив наступні типи політичної поведінки:
1) рядовий член суспільства, який не впливає на
політику, не активний і не зацікавлений у політиці, має статус
виключно предмета політики;
2) громадянин, який перебуває в громадській
організації, русі. Він опосередковано залучений до політичної
практики, якщо це випливає з його ролі рядового члена;
3) громадянин, що є членом суто політичної організації.
Він цілеспрямовано, за власною волею залучений до
політичного життя;
4) громадський, особливо політичний діяч;
5) професійний політик, для якого політична діяльність
– не тільки джерело існування, одне з головних занять, а й
зміст життя;

71