Page 71 - 4332

Під політичним рішенням розуміють вибір варіанта
політичної діяльності з метою задоволення певних потреб.
Прийняття політичних рішень – прерогатива соціальних
суб’єктів політики (націй, класів, демографічних і
професійних спільностей тощо), проте здійснюють це, їх
репрезентуючи, відповідні політичні інститути – держава,
партії, політичні лідери, правляча еліта тощо.
Тип політичного рішення розрізняють залежно від того,
хто виступає суб’єктом, а хто об’єктом політичних відносин:
1) рішення держави як головного інституту політичної
системи щодо інших її інститутів;
2) рішення груп й організацій стосовно керівного
центру, наприклад, суспільства щодо політичних партій;
певної соціальної групи (через партії) щодо уряду; церкви
щодо держави;
3) рішення керівного центру щодо оточуючого
середовища, тих чи інших сторін життя суспільства,
наприклад, державних органів щодо виборчої системи;
захисту національних інтересів у сфері міжнародних
відносин;
4) рішення в межах керівної системи, наприклад,
парламенту з приводу тих чи інших дій виконавчих органів;
рішення президента стосовно парламенту тощо.
Прийняття політичних рішень – це діяльність, якій
властиві фази:
1) зумовлюється появою певної потреби, яку необхідно
за допомогою різних комунікацій (через партії, комітети
громадян тощо) передати в центри прийняття рішень;
2) аргументація на користь інтересів;
3) висловлення вимог до учасників прийняття
політичних рішень, тиск на них;
4) вибір пріоритетів і встановлення їхніх сфер
(здійснюється на рівні центру прийняття рішень);
5) координація інтересів та формулювання самих
рішень.
Політичні рішення втілюються в законах, указах,
постановах урядових органів, в документах політичних партій
тощо. Критерій ефективності політичних рішень полягає у

69