Page 59 - 4332

тоталітарних режимів, зокрема в колишньому СРСР,
замовчувались як неіснуючі, оскільки реально утвердились
офіційні ідеологеми про “морально-політичну єдність
суспільства”. Варто підкреслити, що стабільність виступає як
характеристика стану політичного життя всередині країни і в
системі міжнародних відносин, стосується усіх сфер життя.
При цьому політичну стабільність можна визначити як такий
стан співвідношення соціальних груп і політичних сил, при
якому жодна з них не може істотно змінити політичну
систему в своїх інтересах, тобто забезпечується її статус-кво.
Політична стабільність – це такий стан, для якого
характерними є сталість і збереження функціонування
політичних інститутів, порівняно рівний перебіг політичних
процесів, відсутність впливу конфліктних ситуацій на якісні
зміни в політичній сфері. Стабільність означає нормальне
функціонування політичної системи, всіх її інститутів,
відсутність збоїв у механізмах державної влади, її достатню
авторитетність.
Важливо розрізняти види політичної стабільності –
динамічний та стагнаційний – в залежності від суспільної
системи та її політичного режиму. Динамічна стабільність
характерна для країн з політичним демократичним режимом,
тоді як стагнаційна – для тоталітарних режимів. Чим
характеризується політичне життя в умовах цих двох видів
стабільності, радимо почерпнути із Політологічного
енциклопедичного словника (К., 1997. – с. 338) та підручника
“Політологія” (за ред. О. І. Семківа. – Л., 1994. – С. 372-375).
Варто враховувати, що в основі зрівноваженості
політичних процесів лежать врешті-решт соціально-
економічні фактори. Але безпосередньо це явище соціально-
психологічне, оскільки характеризує певний баланс
політичних інтересів різних соціальних груп і політичних сил,
тобто стан їх відносного примирення, консенсусу. За умов,
коли ця збалансованість відсутня, виникає нестабільність.
Отже, альтернативою щодо стабільності є нестабільність. А
безпосередньою її причиною за певних умов є політичний
конфлікт як різновид соціальних конфліктів.

57