Page 57 - 4332

власності, що їх породжували, важливе місце мають й інші
параметри: престиж професії (посади), рівень освіти, об’єм
влади тощо. Тобто не відкидається поняття “соціальний клас”
як елемент структури, а використовуються ще й інші критерії
диференціації. Наукове i політичне значення теорії
стратифікації полягає в тому, що вона враховує різноманітні
ознаки, на яких ґрунтується соціальний статус індивідів.
Потрібно підкреслити, що групи, які вирізняються на
основі економічних чинників та на основі критеріїв соціальної
стратифікації, є базовими, первинними соціальними групами,
а відтак – i суб'єктами політики. Але в міру розвитку й
ускладнення соціальної структури зростає значення
різноманітних вторинних утворень (такі соціально-політичні
сили як консерватизм i лібералізм, соціал-демократія,
профспілковий рух тощо). Взаємодією, поєднанням,
сплетінням різноманітних інтересів, їх комбінацією зумовлене
формування похідних груп як суб’єктів політики.
Варто зауважити, що включеність у політичний процес,
вплив на прийняття i виконання політико-управлінських
рішень є далеко не однаковою в окремих індивідів та
групових суб’єктів. 3 урахуванням цього здійснюють
класифікацію суб’єктів політики на:
 первинні (базові) – це соціальні групи
громадянського суспільства, їх основні завдання: визначення
власних інтересів, формування громадсько-політичних
структур та надання їм підтримки через масові акції. Тому
статус цих груп у соціальній структурі виявляється у боротьбі
за владу трансформовано, через утворення різноманітних
політичних сил;
 вторинні (політичні партії, громадсько-політичні
opганізації та рухи, групи тиску тощо): формування цінностей
та цілей, вироблення програм, участь у боротьбі за владу i
здійснення тиску на неї;
 безпосередні (політичні лідери, владні структури,
керівні органи політичних організацій): прийняття політичних
ухвал, консолідація суспільства, врегулювання конфліктів
тощо.

55