Page 38 - 4332
P. 38

В марксистській теорії, що виникла в Німеччині в середині
           ХІХ ст., виокремлювались такі основні положення: про спосіб
           виробництва  як  основи  суспільного  розвитку;  вчення  про
           базис (економічний лад суспільства) і його політико-правову
           надбудову;  комплекс  ідей  про  роль  класів  та  класової
           боротьби в політичному розвитку; постулати про необхідність
           соціалістичної    революції     і   встановлення      диктатури
           пролетаріату  як  вищої  форми  демократії;  про  тотальне
           усуспільнення  засобів  виробництва,  централізоване  планове
           ведення  господарства  і  усунення  ринкових  відносин;
           заперечення  економічного,  політичного  та  ідеологічного
           плюралізму.
              Аналізуючи      марксизм     в   контексті    прогресивних,
           демократичних  ідей,  які  знайшли  своє  підтвердження  на
           практиці, потрібно зауважити, що він як ідеологічна система
           переживає  глибоку  кризу.  Ця  криза  зачіпає  сутнісні  риси
           марксизму і вимагає перегляду його історичного місця.
              Важливо розуміти, що політичні ідеї марксизму несуть на
           собі відбиток свого часу, значною мірою відносяться лише до
           певного  етапу  історії,  вимагають  їх  використання  із
           врахуванням  устаріння  конкретних  ідей  і  відповідної
           термінології.  Історична  практика  як  єдиний  критерій  істини
           будь-якої теорії значною мірою йшла впоперек з цілим рядом
           передбачень  марксизму.  Втратили  актуальність  або  не
           знайшли     підтвердження     такі   положення,     як:   заміна
           капіталізму  комуністичною  формацією,  оцінка  сучасного
           капіталізму, теорія класів і класової боротьби, соціалістичної
           революції  і  диктатури  пролетаріату,  політичної  системи
           нового  суспільства.  Всупереч  марксистським  передбаченням
           капіталізм не вичерпав себе не тільки в ХІХ, але і в ХХ ст. Він
           знайшов  вихід  із  кризового  стану  і  в  своїх  оновлених
           модифікаціях  перейшов  до  постіндустріального  суспільства.
           При  цьому  не  тільки  забезпечені  швидкі  темпи  розвитку
           світового  господарства,  але  й  різке  підвищення  рівня  життя,
           особливо  в  другій  половині  ХХ  ст.  Марксизм  негативно
           сприйняв положення про громадянське суспільство і правову
           державу  як  невід’ємних  атрибутах  капіталізму.  Однак
           практика  показала,  що  вони  забезпечують  поступальний

                                          36
   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43