Page 42 - 4332
P. 42

Таким чином, верховна влада в державі була  обмежена з
           самого початку її виникнення інститутом публічної влади.
              З введенням християнства на Русі влада князя визнавалась
           обмеженою  тільки  владою  Бога.  Першу  спробу  визнання
           обмеженості  верховної  влади  можна  знайти  в  церковному
           статуті  великого  князя  Володимира  Святославовича,  де
           підкреслювалось,  що  за  деякі  злочини  князеві  судити  “не
           подобає”, їх слід передати на розгляд церкви.
              З 10 по 13 століття організація Київської держави, її влада
           й  соціальна  структура  зазнали  великих  змін.  За  князювання
           Володимира  була  проведена  адміністративна  реформа,
           спрямована  на  ліквідацію  “племінного”  князювання  й
           запровадження  нового  адміністративного  поділу  країни  на
           уділи  –  землі  довкола  найбільших  міст.  Очолювали
           адміністративно-політичну  владу  сини  великого  князя  або
           довірені  особи  з  великокнязівського  оточення  –  посадники.
           Завершується  формування  основних  атрибутів  державності,
           ранньофеодального  апарату,  відірваної  від  народу  публічної
           влади,    політичної    та    правової    ідеології,   писаного
           законодавства.  Була  проведена  також  судова  реформа.  У
           результаті  її  розмежовано  сфери  юрисдикції  між  князем,
           церквою та васалами. Високий ступінь розвитку політичного
           життя виявився у виробленні на Русі власного права та його
           кодифікації  ще  в  першій  половині  11  ст.,  у  відомому  зводі
           законів “Руська правда” (“Правда Ярослава”).
              Другий  етап  давньоруської  держави  –  кінець  10  –  перша
           половина 11 ст. – період розквіту Київської Русі. її мислителі
           (Іларіон,  Володимир  Мономах  та  інші)  вважали  дотримання
           законності  одним  з  важливих  критеріїв,  котрим  повинен
           відповідати князь.
              Теоретична  думка  10  –  12  ст.  на  Русі  відображалась  у
           “словах”,  “повчаннях”,  літописах  (виходили,  як  правило,  із
           середовища  духовенства),  спрямовувалася  загалом  на
           розв'язання  питань  у  сфері  політики  і  соціології,  релігії  та
           моралі. Нею в зазначений період порушувались такі основні
           проблеми:  взаємовідносин  світської  і  церковної  влади,  яка
           знайшла  своє  відмінне  розв'язання  в  двох  головних
           концепціях:  про  “богоугодного  володаря”  (Печерський

                                          40
   37   38   39   40   41   42   43   44   45   46   47