Page 42 - 4332

Таким чином, верховна влада в державі була обмежена з
самого початку її виникнення інститутом публічної влади.
З введенням християнства на Русі влада князя визнавалась
обмеженою тільки владою Бога. Першу спробу визнання
обмеженості верховної влади можна знайти в церковному
статуті великого князя Володимира Святославовича, де
підкреслювалось, що за деякі злочини князеві судити “не
подобає”, їх слід передати на розгляд церкви.
З 10 по 13 століття організація Київської держави, її влада
й соціальна структура зазнали великих змін. За князювання
Володимира була проведена адміністративна реформа,
спрямована на ліквідацію “племінного” князювання й
запровадження нового адміністративного поділу країни на
уділи – землі довкола найбільших міст. Очолювали
адміністративно-політичну владу сини великого князя або
довірені особи з великокнязівського оточення – посадники.
Завершується формування основних атрибутів державності,
ранньофеодального апарату, відірваної від народу публічної
влади, політичної та правової ідеології, писаного
законодавства. Була проведена також судова реформа. У
результаті її розмежовано сфери юрисдикції між князем,
церквою та васалами. Високий ступінь розвитку політичного
життя виявився у виробленні на Русі власного права та його
кодифікації ще в першій половині 11 ст., у відомому зводі
законів “Руська правда” (“Правда Ярослава”).
Другий етап давньоруської держави – кінець 10 – перша
половина 11 ст. – період розквіту Київської Русі. її мислителі
(Іларіон, Володимир Мономах та інші) вважали дотримання
законності одним з важливих критеріїв, котрим повинен
відповідати князь.
Теоретична думка 10 – 12 ст. на Русі відображалась у
“словах”, “повчаннях”, літописах (виходили, як правило, із
середовища духовенства), спрямовувалася загалом на
розв'язання питань у сфері політики і соціології, релігії та
моралі. Нею в зазначений період порушувались такі основні
проблеми: взаємовідносин світської і церковної влади, яка
знайшла своє відмінне розв'язання в двох головних
концепціях: про “богоугодного володаря” (Печерський

40