Page 37 - 4332

а лише його найкращу, найдостойнішу частину. Був
прихильником виборної, а не спадкової монархії; відстоював
самостійність держави від церкви у питаннях, пов’язаних з
відправленням публічної влади; наголошував на
обов’язковості закону для всіх в державі (в тому числі і для
правителів); одним з перших в історії світової політичної
думки висунув та обґрунтував ідею про розмежування
законодавчої і виконавчої влади.
Розпочинаючи висвітлення третього питання плану,
доречно нагадати базові суспільно-політичні ідеї мислителів
Нового часу, про які йшлося в 3-му питанні аудиторного
семінару, і зазначити, що вони, тобто ідеї свободи, рівності,
братерства, верховенства закону, розподілу влади, народного
суверенітету, піклування держави про забезпечення народові
щастя і благоденства, виявилися в умовах тогочасного
буржуазного суспільства ілюзорними. Пошуки відповіді на
питання чому не сталося, а також незадоволені матеріальні,
духовні, політичні потреби пролетаріату стимулювали
зародження у світовій політичній думці соціалістичної течії,
представленої Сен-Сімоном, Фур’є, Оуеном, Марксом,
Енгельсом та іншими мислителями, котрі вважали соціалізм
панацеєю від усіх бід.
Марксизм як ідейна течія виріс з революційно –
демократичних гуманістичних тенденцій на основі
критичного переосмислення ідей утопістів-соціалістів XVI-
XVIII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж.. Мельє, Маблі, Мореллі,
інших. Останні джерело усіх бід цивілізації вбачали у
наявності приватної власності, рішуче засуджували феодалізм,
політичний абсолютизм, релігію. Розробляючи проекти
комуністичного суспільного устрою, заснованого на спільній
власності на засоби виробництва, ці мислителі передбачали
необхідність тотальної регламентації державою усіх сфер
особистого та суспільного життя індивідів, недооцінювали
права та свободи людини. Представники критично-утопічного
соціалізму Ш. Фур’є, Сен-Сімон і Р. Оуен, на відміну від своїх
попередників, заперечували революційні методи боротьби за
встановлення нового суспільства, надаючи перевагу шляху
реформ.

35