Page 34 - 4332

вказуючи, що моральність правлячих визначає моральність
підданих. При цьому потрібно підкреслити, що саме
моральним, а не правовим нормам надавав мислитель
пріоритет у регулюванні суспільних відносин. Негативне
відношення його до позитивних законів (“фа”) було
обумовлено їх традиційно наказовим значенням, їхнім
зв'язком (на практиці і у свідомості) з жорстокими
покараннями.
Політична етика Конфуція в цілому була спрямована на
досягнення внутрішнього миру між верхами і низами
суспільства і на стабілізацію правління.
Варто звернути увагу на те, що вже невдовзі після свого
виникнення конфуціанство стало впливовою течією етичної та
політико-правової думки в Китаї, а в II-му ст. до нашої ери
воно навіть було визнане тут офіційною ідеологією і почало
відігравати роль державної релігії. Сьогодні національний
фонд Конфуція, інші організації в Китаї прагнуть відродити в
суспільстві конфуціанську духовність.
Таке дивовижне довголіття ідеям Конфуція забезпечили не
його класові позиції, а ті загальнолюдські цінності, які
обстоював і розвивав китайський мислитель: звернення до
простих людських відносин як основи державності,
демократизм, що полягав у рівності усіх перед ідеалом,
моральне самовдосконалення тощо.
Послідовніше і активніше, ніж в конфуціанстві та
даосизмі, інтереси народу відстоювались у вченні Мо-Цзи
(479-400 рр. до н. є.). Останній виходив з принципу природної
рівності усіх людей; обґрунтував договірну теорію
виникнення держави, в основі якої лежить ідея приналежності
народу верховної влади. Мо-Цзи відстоював також
необхідність встановлення єдиного для всіх зразка
справедливості і єдиної законодавчої влади, виступаючи тим
самим проти автономного статусу і свавілля місцевої влади і
сановників; робив наголос на вимозі врахування інтересів
народу в процесі правління державою. Будучи прихильником
народного щастя, Мо-Цзи енергійно виступав за звільнення
низів суспільства від гніту, страждань і злиднів.

32