Page 43 - 4332

монастир, Василь Великий, Іоанн Златоуст), в основі якої
лежить ідея родового, династичного князювання (диякон
Нестор) і тієї, в основі якої знаходиться ідея однодержавності,
верховності світської влади (митрополит Іларіон); історії
Руської землі в контексті історії слов'янства та людства;
рівноправності усіх християнських церков і народів та,
відповідно, обґрунтування незалежності давньоруської
держави (Іларіон); необхідності дотримування моральних і
правових норм в міжособистих та суспільних стосунках;
компетентності у державному управлінні (особливо у
“Повчанні” Володимира Мономаха); єдності Руських земель,
засудження принципу уділів та князівських міжусобиць;
патріотизму (захисту рідної землі та негативного ставлення до
загарбницьких війн і походів (“Слово о полку Ігоревім”).
При відповіді на друге питання варто взяти до уваги те, що
зазначені діячі були гуманістами і великими патріотами
України, виразниками насамперед інтересів середнього стану,
носіями ідей відродження і формування української нації, її
мови, культури в умовах чужоземної залежності. В їх творах
багато уваги приділено проблемі становлення і захисту
державності української нації, що народжувалась в
несприятливих для неї внутрішніх і зовнішніх умовах.
Х. Філалет, І. Вишенський, П. Могила були послідовними
борцями проти ополячування й покатоличення українського
народу.
Вони зробили помітний внесок у розвиток антифеодальної
ідеології своїми розробками питання про державу та її основи,
закон і право, форми і методи управління державою,
суверенітет державної влади й межі її панування над особою,
індивідом.
Ці мислителі розвивали вчення про витоки держави із
суспільного договору, стверджували, що королівська влада
походить не від Бога, а від угоди між людьми. В їх працях
провідною була проблема спільного блага (блага народу).
Основні складові цього блага: патріотизм, служіння державі,
суспільна активність. Х. Філалет, І. Вишенський, П. Могила
виступали за посилення ролі права й закону в житті держави
та суспільства, робили наголос на зростання ролі моралі в

41