Page 41 - 4332

на шляхах збалансування владних можливостей глави
держави і колегіального органу. Князь не був єдиним носієм
влади, поруч з ним діяли боярські дума і народні збори (віче).
Без народного бажання віче ніколи не могло відбутися, коли б
навіть скликав його князь. Кожен учасник віче нічим не був
обмежений у своїх міркуваннях і висловлюваннях.
Компетенція віче була надзвичайно широка: цей верховний
орган влади міст і земель вирішував питання війни та миру,
фінансів, обговорював закони, мав право “закликали князів”,
ставити їх на володіння, виганяти тих, які не влаштовували
громаду. Тогочасні жителі вважали “владу князя нижчою
своєї вічевої влади”.
У віданні віче знаходилась вся сфера управління та суду.
Проте віче, котре виникло з племінних зібрань стародавніх
слов’ян, а згодом перетворилась в збори повноправних
громадян головного міста землі, не було постійно
функціонуючим органом влади. Роль останнього відігравав
князь, що отримував владу в спадщину або шляхом
виборності(при перерві княжого роду). Князь володів всією
повнотою влади доти, доки знаходився в згоді з народом. В
іншому випадку народ мав право його усунути.
В Київській Русі, як і в багатьох інших феодальних
державах, існували при князі відповідні структури: князівська
рада, боярська рада, князівські з'їзди, собори тощо. Серед них
найвпливовішою можна вважати князівську раду,
встановлення якої було результатом компромісу міцної
державної структури з відживаючими, ще з періоду воєнної
демократії, установами.
Слід підкреслити, що у давньоруських поглядах на
державну владу існували дві протилежні правові концепції:
колективних форм влади та влади одноосібної.
Іншим постійно діючим органом верховної влади на Русі
була боярська дума – рада “кращих людей” землі, котрі разом
з князем постійно “думали”, тобто вирішували важливі
питання верховного управління. В склад думи входили: бояри
(вищі служилі люди), старійшини (земські бояри), духовні
сановники (єпископи та ігумени головних монастирів).

39