Page 78 - 4329

x 1 a 11 a 12 ... a 1m

x 2 a 21 a 22 ... a 2m

... ... ... ... ...

x n a n1 a n2 ... a nm

Далі визначається середній ранг, тобто середнє статистичне значення S i за і-тою
ознакою за формулою:
m
S  (  a / ) m
i ij ,
j 1
де a ij – порядок надання переваги і-тій ознаці j-им експертом;
j – номер експерта;
і – номер ознаки;
m – кількість експертів.
Чим меншим є значення S i , тим вагомішою є ця ознака.
Метод вагових коефіцієнтів (оцінювання) полягає у наданні всім ознакам
вагових коефіцієнтів. Воно може здійснюватися двома способами:
1) усім ознакам призначають вагові коефіцієнти так, щоб сума всіх коефіцієнтів
дорівнювала 1 або 10, або100;
2) найважливішій з усіх ознак призначають ваговий коефіцієнт, який дорівнює
певному фіксованому числу, а решті ознак – коефіцієнти, які дорівнюють часткам
цього числа.
Узагальнену думку експертів S i за і-ою ознакою розраховують за формулою:
m
S  (  a / ) m
i ij ,
j 1
де a ij – ваговий коефіцієнт, який призначив j-ий експерт і-ій ознаці;
j – номер експерта;
і – номер ознаки;
m – кількість експертів, які оцінюють і-ту ознаку.
Чим більшою є величина S i, тим більш вагомою є ця ознака.

5 Прийняття управлінських рішень

5.1 Основи теорії прийняття рішень

У науковій літературі трапляється як розширене, так і вузьке розуміння процесу
прийняття рішень в управлінні.
Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його
виконання та контроль результатів його реалізації.
У вузькому розумінні прийняття рішення – це процес, який починається з
констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її
усунення.
У цьому випадку прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого
рішення з чисельних альтернатив. Однак процес прийняття рішень складається не

77