Page 79 - 4329

тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв
оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.
На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних
факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:
1) Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття
неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик –
фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення,
оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності (інформаційні умови ПР).
2) Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці
більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи,
відчуваючи дефіцит часу.
3) Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те,
що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших
менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх
особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
4) Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів.
Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони
повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.
5) Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний
фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це
може вплинути на прийняття того чи іншого рішення.
У теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень (табл.
3.2):
1) класична модель;
2) поведінкова модель;
3) ірраціональна модель.

Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень.
Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною
і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір
найкращої альтернативи.
Основні характеристики класичної моделі – особа, яка приймає рішення:
- має чітку мету прийняття рішення;
- має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
- має повну інформацію щодо можливих альтернатив і їх наслідків
;
- має раціональну систему упорядкування переваг за ступенем їх
важливості;
- завжди має на меті максимізацію результату діяльності
організації.
Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути
достатньо визначеними.
Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі
та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень
враховує поведінкова модель.
Характеристики поведінкової моделі – особа, яка приймає рішення:
- не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;
- не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;
- не здатна (не схильна) передбачити наслідки можливих
альтернатив.
Враховуючи ці характеристики Г. Саймон сформулював два ключових поняття
поведінкової моделі:

78