Page 132 - 4329

Міжособові відносини в групі можна розглядати в статиці, в тому вигляді, в
якому вони сформувалися на даний момент часу, і в динаміці, тобто в процесі розвитку.
У першому випадку аналізуються особливості існуючої системи відносин, в другому —
закони їх перетворення і розвитку. Ці два підходи часто є сусідами один з одним,
взаємно доповнюють один одного.
Відносини в групах закономірно змінюються. Спочатку, на початковому етапі
групового розвитку, вони бувають відносно байдужими (люди, що не знають або слабо
знають один одного, не можуть безумовно відноситися один до одного), потім можуть
ставати конфліктними, а за сприятливих умов перетворюватися на колективістські. Все
це зазвичай відбувається у відносно короткий час, протягом якого індивіди, складові
групу, не можуть змінитися як особи. Як погоджувати складну динаміку і ситуативну
мінливість внутрішньогрупових відносин з відносною особовою стійкістю?
Це можна зробити, припустивши залежність міжособових відносин не тільки від
включених у них людей, але також і від соціальних ситуацій, у яких ці відносини
формуються і розвиваються, тобто вставши на позиції інтеракціонізму в інтерпретації
поведінки і відносин особи. Згідно інтеракціоністської теорії особа, внутрішньо стійка
у своїх базових властивостях, зовні може проявляти себе по-різному залежно від
обставин, що складаються.
У кожної людини є свої позитивні і негативні риси, свої особливі достоїнства і
недоліки. То, якою стороною, позитивною або негативною, він виступає у взаєминах з
людьми, залежить від цих людей і соціального оточення, від власної групи, в яку він
включений в даний момент часу. Інакше кажучи, поведінка людини в групі визначена
не тільки особою, але і особливостями групи.
Підмічена така закономірність: чим ближче по рівню свого розвитку група
знаходиться до колективу, тим більше сприятливі умови вона створює для прояву
кращих сторін в осіб і гальмування того, що в ній гіршого. І навпроти, чим далі група
по рівню свого розвитку стоїть від колективу, і чим ближче вона знаходиться до
1
корпорації (так називають групу, в якій складаються відносини, протилежні
колективістським), тим великі можливості вона надає для прояву в системі взаємин
гірших сторін особи з одночасним гальмуванням кращих особових устремлінь.
Допустимо, що поза групою позитивне і негативне в проявах особи
урівноважено, і тому виникаючі епізодичні відносини емоційно нейтральні. Такими
вони є, наприклад, в тільки що утвореній з випадкових людей групі.
Ці відносини нестабільні і у будь-який момент можуть непередбачувано
змінитися, обернутися в будь-яку сторону.
У розвиненому колективі завдяки особливим нормам відносин, сприяючим
прояву кращих сторін особи і що перешкоджає прояву гірших, людина вимушена
поводитися позитивно по відношенню до товаришів по групі. У корпорації, навпаки,
часто заохочуються індивідуалістичні схильності, і групова мораль, характерна для
таких малих груп, вимушує індивідів з метою самозахисту і відстоювання своїх
особистих інтересів проявити себе в системі взаємин з гіршого боку.
Таким чином, можна сказати, що людині властиво приєднуватися до інших
індивідів у процесі спілкування з кількох причин.

1
Корпорація – 1) Договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих,
наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень
централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. 2) Замкнена група осіб,
об'єднана вузькофаховими, становими та іншими інтересами. 3) Товариство, спілка,
сукупність осіб, об'єднаних на основі деяких інтересів; у США – загальна назва
акціонерних товариств. 4) У праві – сукупність осіб, які об'єдналися для досягнення
якої-небудь мети. 5) Студентська організація в німецьких університетах.

131