Page 130 - 4329

які характеризують випадкове об'єднання людей, що не мають ні постійних контактів
один з одним, ні загальної мети. В протилежність номінальним групам виділяються
реальні. Вони є дійсно існуючими об'єднаннями людей, що повністю відповідають
визначенню малої групи.
Умовні, або номінальні, групи є об'єднання людей, що штучно виділяються
дослідником. На відміну від них решта всіх видів груп реально існує в суспільстві і
достатньо широко в нім представлені серед людей різних професій, віків, соціальної
приналежності.
Природними називають групи, які складаються самі по собі, незалежно від
бажання експериментатора. Вони виникають і існують, виходячи з потреб суспільства
або включених в ці групи людей. На відміну від них лабораторні групи створюються
експериментатором з метою проведення якого-небудь наукового дослідження,
перевірки висунутої гіпотези. Вони такі ж дійсні, як і інші групи, але існують
тимчасово – тільки в лабораторії.
Природні групи діляться на формальні і неформальні (інша назва – офіційні і
неофіційні). Перших відрізняє те, що вони створюються і існують тільки в рамках
офіційних визнаних організацій. Цілі, що переслідуються офіційними групами,
задаються ззовні на основі завдань, що стоять перед організацією, в яку дана група
включена.
У організації існують три основні типи формальних груп:
1. Група керівника – складається з керівника і його безпосередніх підлеглих.
2. Виробнича група – складається з осіб, що разом працюють над одним і тим же
завданням.
3. Комітет – постійно діюча група усередині організації, що має конкретну
мету.
Неформальною вважається група людей, які вступають в регулярну взаємодію
для досягнення певної мети, що спонтанно утворилася.
Цілі неформальних груп зазвичай виникають і існують на базі особистих
інтересів їх учасників, можуть співпадати і розходитися з цілями офіційних організацій.
У неформальних груп, так само як і у формальних, є ієрархія, лідери і завдання, а
також певні правила, які служать для членів групи еталоном поведінки. Специфіка
полягає в тому, що формальна організація створюється по наперед продуманому плану,
а неформальна виникає спонтанно як реакція на незадоволені індивідуальні потреби.
У основі існування і цілеспрямованого функціонування неформальних груп
лежить лідерство.
Лідерство – це здатність впливати на окремих осіб, направляючи їх зусилля на
досягнення мети організації.
Неформальні лідери, так само як і формальні, набувають свого положення,
добиваючись влади і застосовуючи її по відношенню до інших членів групи. По суті
немає ніяких серйозних відмінностей в засобах, вживаних лідерами формальних і
неформальних організацій.
Істотні чинники, що визначають можливість стали лідером неформальної
організації: вік, посадове положення, професійна компетентність, розташування
робочого місця, свобода пересування по підприємству, чуйність.
Опора неформального лідера — визнання його групою. Неформальний лідер має
дві основні функції:
1. Допомагати групі в досягненні її мети.
2. Підтримувати і укріплювати її існування. Іноді ці функції виконуються
різними людьми. В цьому випадку в неформальній групі виникають два лідери.
Малі групи можуть бути референтними і нереферентними. Референтною
вважається будь-яка реальна або умовна (номінальна) мала група, до якої людина
добровільно себе зараховує або членом якої він хотів би стати. У референтній групі

129