Page 125 - 4306

ються за принципами теорій відносності й вірогідності: це
або кілька рівнобіжних і рівнозначних варіантів долі героя
(просування сюжетом залежить при цьому від довільного
читацького вибору), або складання роману із, здавалося б,
розрізнених епізодів, які можна читати в будь-якому по-
рядку, або створення героєм твору штучних «правил гри»,
за якими він починає діяти в реальному, «справжньому»
світі. Ці риси притаманні творчості знаменитих письмен-
ників сучасності Х. Л. Борхеса, M. Фріша, В. Набокова,
Г. Гессе, X. Кортасара, причому в двох останніх авторів
навіть у назві романів присутнє слово «гра»: «Гра в бісер»
і «Гра в класики».
Іншою прикметною рисою мистецтва XX ст. є його
все більш інтенсивний міфологізм. Бажання надати сучас-
ним подіям позачасового статусу змушує авторів створю-
вати «багатошарові» твори, збудовані на асоціаціях з різ-
номанітними міфологічними образами. Так написано зна-
менитий роман Дж. Джойса «Улісс», створено низку філь-
мів Ф. Фелліні, А. Тарковського, П. Пазоліні.
Модернізм (від франц. moderne – «сучасний») як ху-
дожній метод теж породжений XX ст. і пов’язаний з тим,
що художники й інші люди мистецтва у своїх добутках
свідомо відмовилися наслідувати реальному світові, нато-
мість почали творити власний світ, що живе за законами
їхніх фантазії та інтелекту. Сприйняття такого мистецького
твору передбачає зміщення уваги з проблеми «про що
йдеться» на проблему «як це зроблено», тобто, якщо спро-
стити, зі змісту на форму.
З поняттям модернізму тісно пов’язане й поняття ава-
нгарду – найбільш новаторського, радикального крила мо-
дернізму, заснованого на експерименті й нерідко епатаж-
ного. Утім, парадокс авангардизму полягає в тому, що но-
ваторські, авангардні для свого часу плини в модернізмі
(як кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм
і багато інших) зараз уже сприймаються як традиція. На
зміну модернізму прийшов постмодернізм – нова культур-
на ситуація, відмітними ознаками якої вважаються наяв-
ність у творі іронічного світобачення, численних цитат і
алюзій, гри в текст і з текстами різних часів, що сприйма-
ються як рівноцінні й рівнозначні.
125