Page 75 - 4302

метру електроду. Стрижень електроду виготовляють із алюмінієво-
го дроту. Електрод має покриття АФ-4А;
- ацетиленокисневим нейтральним полум'ям (газове зварюван-
ня) із використанням флюсу АФ-4А. Присадковий матеріал повинен
бути того ж складу, що й основний метал. У момент розплавлення
основного і присадного матеріалів плівку оксидів розривають за
допомогою сталевого гачка.

1.2.4 Відновлення деталей методами напилення

Газотермічне напилення. Цей метод використовується для
отримання зносостійких, корозійностійких, жароміцних, теплоізо-
ляційних і інших покриттів. При газотермічному напилені для фор-
мування покриттів використовуються кольорові метали і сплави,
стали, полімери, оксиди, бориди, нітриди та ін. Покриття можуть
бути нанесені на метали, пластмаси, скло, дерево, тканину, папір,
кераміку, оскільки в процесі напилення температура виробу майже
не змінюється. Товщина покриття зазвичай складає приблизно
100-500 мкм.
Газотермічний метод формування покриттів полягає в нагріві
вихідного матеріалу покриття до рідкого або пластичного стану і
його розпилюванні газовим струменем. Напилюваний матеріал по-
ступає на оброблювану поверхню в вигляді потоку рідких крапель
або пластифікованих частинок, які при зіткненні закріплюються на
поверхні деталі, утворюючи покриття.
За способом плавлення початкового матеріалу розрізняють га-
зополуменеві, газоелектричні та детонаційні методи. Найбільшого
поширення набули методи напилення: електродугове і плазмове.
При газотермічному напилені джерелом теплової енергії є по-
лум'я, що утворюється в результаті горіння суміші кисню і пального
газу (ацетилену, метану й ін.). При електродуговому і плазмовому
напиленні джерелом тепла є електрична дуга, що горить між елект-
родами у потоці газу.
Матеріал покриття подається у високотемпературний газовий
потік у вигляді дроту (прутка) або порошку. Для електродугового
напилення можна використовувати тільки дріт, для детонаційного

75