Page 97 - 4295

виголошується впевненість, що він обов’язково відродиться як самобутній
культурний етнос. У 1861 р. Костомаров публікує велику статтю, в якій робить
спробу проаналізувати основні риси української духовності у порівнянні з

російською й доходить до висновку, що український народ має свої власні
етнопсихологічні характеристики, які виокремлюють його серед інших народів,
зокрема російського.

М. Драгоманов – український історик, мислитель, громадськополітичний діяч.
Основні його філософсько-соціологічні погляди викладені у двотомному виданні
«Літературно-публіцистичні праці». Він переконаний у безмежних можливостях
людського розуму і науки пізнавати навколишній світ. У своїх дослідженнях

Драгоманов приділяє значну увагу проблемі методу, зокрема, для пізнання
суспільного життя використовує соціологічний метод, який передбачає аналіз

основних елементів кожного суспільного явища, розкриття їх взаємозв’язку і
взаємодії.
І.Я. Франко (1856-1916) – видатний український письменник, філософ,
громадський діяч. Закінчив філософський факультет Львівського університету

(1880), мав вчену ступінь доктора філософії, яку отримав у Віденському
університеті (1893). Філософські погляди І. Франка зазнали значного впливу
Віденської філософської школи кінця ХІХ-ХХ ст. Однією з головних

філософських проблем, яка цікавила І. Франка, була проблема сутності людини, її
місця та ролі у суспільному прогресі. Іван Франко висловив думку, що
найбільшою цінністю на Землі, яка варта уваги філософа, є людина, але не

людина взагалі, а конкретна особа – «правдивий живий чоловік», який через
осмислення свого трагічного буття виростає до необхідності духовного прориву в
просторі та часі.

Значний внесок у вивчення філософської думки здійснив такий видатний
представник, як О.П. Потебня (1835-1891) – фахівець у галузі загального
мовознавства, фонетики, семантики, теорії словесності, фольклору, етнографії.
Він першим з українських філософів дав глибокий аналіз проблемам

взаємозв’язку мови і мислення.
Романтично-екзистенційна спрямованість характерна для творчості низки

письменників України кінця XIX – початку XX ст. Наприклад, провідною темою
творчості М. Коцюбинського (1864-1913) була проблема відчуження людини від
природи, самої себе, внаслідок чого виникає екзистенційна самотність людини.
Не менш значущим представником цього напряму є В. Винниченко (1880-1951).

Як мислитель, В. Винниченко відстоював власну світоглядну позицію
конкордизму, відповідно до якої людина повинна жити в згоді з собою та іншими
людьми. Отже, він обґрунтував один з провідних принципів своєї практичної

філософії – чесність із собою. Екзистенційні мотиви Винниченка знаходимо в

97