Page 94 - 4295

полягає в пізнанні себе як образу Божого. «Поглянь у себе», тобто пізнай себе –
це основний мотив філософії Сковороди. Усе створене Богом, вважав філософ,
можна визначити як три світи: першим є загальний світ, «де живе усе породжене»,

«він складається із незчисленних світів і є великим світом – макрокосмом»;
другим світ – це мікрокосм людини; третім – символічний світ Біблії. Символи
Біблії «ведуть думку нашу до розуміння вічної натури». Кожен із трьох світів

складається з двох натур, має подвійну природу, одна з яких – видима
(матеріальна), друга – невидима, духовна, тобто божественна, – вважав
Сковорода. Невидима натура є Богом, який пронизує собою все суще (отже, тут
ми бачимо ренесансний пантеїзм, про який вже говорилося раніше). Макросвіт за

зовнішньою матеріальною оболонкою приховує внутрішній божественний сенс.
Мікросвіт містить у собі гріховну, тілесну, земну природу людини, але разом з

тим, – правдиву, дійсну природу – людину за образом і подобою Божою. За
символами Біблії, за видимою натурою її тексту, потрібно впізнати і розгадати
живий дух, невидимий сенс божественного одкровення.
На противагу Просвітництву і раціоналізму ХVІІІ ст. Сковорода створює

вчення про «серце», як позасвідомі і надрозумові глибини людської душі. Серце –
це «безодня» людської душі, через яку відкривається божественна «безодня»,
тому «безодня кличе безодню», через пізнання себе людина пізнає Бога. Серце, а

не розум виступає джерелом бажань, почуттів і думок. Разом з тим людське серце
є засобом пізнання, саме у ньому повинні з’єднатися розум і віра, розум і воля
людини.

Отже, етичне вчення Г. Сковороди спрямоване на пошук шляху, що веде до
дійсної людини, до щастя, до «обожнення», до уподібнення Богу. Людська доля
залежить від природних нахилів, а тому у кожній людині є нахил до «сродної»

собі справи. Для досягнення внутрішнього спокою і миру потрібно додержуватися
правила про «сродність», жити у злагоді зі своїм характером, з власною
природою, не насилувати своїх схильностей і обдарувань. Тому етичним ідеалом
Сковороди є ідеал нерівної рівності, адже усі люди є лише «тінню справжньої

людини, усі рівні перед Богом, але разом з тим всі є різними, тому що маютьсвою
власну натуру. Єдиною метою всіх людей є наближення до Бога,але кожна

людина має свій шлях до Бога, своє призначення».

3. Філософія серця П. Юркевича.

На формування поглядів П. Юркевича найбільший вплив мали філософія
Платона і Канта, яких він вважав фундаторами західноєвропейської філософської
думки в її сучасному стані і майбутньому розвитку. Відповідно до цього він

виділяв дві епохи в розвитку філософії, з яких перша відкривається Платоном,
друга – Кантом. Водночас при всій своїй орієнтації на вчення Платона і Канта

94