Page 96 - 4295

П. Юркевич, виходячи з принципів християнської моралі, виступав проти
класової боротьби, зазначаючи, що все людство має протистояти силам, ворожим
суспільству. Умовою християнського співжиття вважав мир з ближніми, який

вимагає, щоб людина була в мирі сама з собою, мала внутрішній мир, який
досягається самоволодінням, торжеством над своїми пристрастями,
прослуховуванням до голосу своєї совісті.

4. Українська філософія ХІХ-ХХ ст

На початку ХІХ ст. у Росії складається дуже несприятлива духовна атмосфера.

В Україні самодержавна влада чинить нові утиски та репресії серед вільнодумців.
Зокрема, це привело до закриття в 1817 р. Києво-Могилянської академії, що знову

відродилася лише в 1991 р. Однак духовне протистояння самодержавній
імперській владі не затихає на території України. Найбільш важливою віхою в
цьому зв’язку є діяльність «Кирило-Мефодіївського товариства», головними
представниками якого були М. Костомаров (1817-1885 рр.), П. Куліш (1819-1897)

і Т.Г. Шевченко (1814-1861). Соціально-політичні погляди представників цього
товариства концентрувалися навколо ідей волі, національного визволення та
соціальної рівності і були спрямовані проти кріпацтва.

Помітним явищем у цьому плані був вихід «Книги буття українського
народу»М. Гулака (1882-1899) та М. Костомарова. Українська філософія ХІХ –
початку ХХ століття представлена такими іменами, як О. Новицький (1806-1884),

С. Гогоцький (1813-1898), Т. Шевченко (1814-1861), М. Костомаров (1817-1885),
П. Юркевич (1827-1874), М. Драгоманов (1841-1895) та іншими.
Для мислителів цього періоду характерне глибоке розуміння проблем

філософії, соціології, історичного процесу, соціально-політичної та національної
проблематики.
Професор Київського університету С. Гогоцький вперше в Російській імперії
створив чотиритомну філософську енциклопедію – «Філософський лексикон»

(1857). Професор О. Новицький видав ряд філософських праць, високо цінував
вчення видатного німецького філософа Гегеля за його глибоке розуміння

закономірності історичного поступу, нерідко посилався на нього, спирався на
його судження. Так, відповідно до гегелівської філософії, він стверджував, що
філософія, «є наукою, тобто думкою, котра прагне до повного і систематичного
розвитку самої себе», що філософські вчення різних часів і народів «за суттю

різнобічні і різноманітні способи відтворення дійсності в думках” (порівняйте
висловлювання Гегеля про те, що «філософія є в думках охоплена епоха») тощо.
М. Костомаров – історик, етнограф, громадський діяч. Особливе значення при

вивченні його соціально-філософських поглядів має праця «Книги буття
українського народу», в якій висвітлюється трагічна історія українського народу і

96